ВСТУПНЕ СЛОВО.
Бажаючи вдоволити бажанню поставленому до мене при нагоді обходу ювилею моєї національно^ діяльности, — щобн молодшому поколінню дати підручник історії політичної думки Галицьких Українців на протязі минулого півстоліття, та щоби молодше поколінне брало зразки з громадянських діячів минулого часу і не помилялося вже в тих справах, в яких блудили наші батьки, я постановив зясувати важ- нійші події з нашого минулого, що зображують п о л і т и ч н у д у м к у у в и з в о л ь н н X з м а г а н- мях Українців галицької землі.
При сім стараюся використати мої спомини для прояснення відносних подій.Таке трактуваннє нашої, неписаної досі історії — уважаю за вказане і доцільне не тільки ізза потреби освідомлення молодшого покоління B тім, що діялося в недавному часі, але й тому,. щобн будучнй їсторик розпізнавав і осуджував те минуле на основі провірених подій, а ніколи на підставі своїх дога- дів або довільних тез. Кажу се отверто і виразно, бо як раз мені довело ся почутн між нами такі думкн, що історія скаже те, чого захочеться історіо- ґрафам...
Про мннулі часн — події і діячів свого времені скаже історія колнсь своє останнє слово, а сучасні очевидці мають передати все те, що діялося — вірно, щ о б и і c т о p ї я c к а з а л a c л о в о п p а в д и.
Ta доцільно нам треба прояснювати мннувші події, бо нашу українську націю може обновити і скрі- пнтитількивнутрішнаперемога здорової дум- к и п о л і т и ч н о ї, а ніколи закриваннє дійсности або пособлюванне політнчній спекуляції понад головами нації...
Маючи те все на увазі, стараюся представити важ- нійші події з недавного часу в загальних нарисах, але п p e д м e т о в о і б e з н а к и н e н ο ΐ т e н д e н- ції. Отсе моя провідна думка у писанню оглядів подій нашого національного відродження, що мають дати історію політичної думки Галицьких Українців,
— значить причннок для історії розвитку нашої політичної думки.
A до того щиро бажаю, щоб наше нове, вира- стаюче і дорастаюче поколінне відчуло і зрозуміло змагання діячів минулого часу, що пробили шлях до нового життя нації, і у сім розважуванню мусить воно тямити, що святу любов дорідного народу можуть почувати тільки чисті душі, та що національна праця се діло трудне і буває невдячне, а проте вона вельми важна, бо від неї залежить доля наці ї...
Ha сім місци іще зазначую, що висловів: Русини, Українці, таруський,українсько-руський, русько- український і український буду уживати так, як їх у відноснім періоді у нас уживано, щоби тим способом виказати історичний процес відновлення ' властивої назви нашого народу і нації. Так само що-до язика, в наведених мною відозвах, промовах і заявах, буду придержувати ся відносних висловів.
Вкінці, уважаю моїм обовязком з л о ж и т и щ и p у п о д я к у: Вп. презндентони сеніорови Юліяну Po- манчукови, професорови університету Д-ру Кирилови Студинському, директорови Д-ру Василеви Щура- а-ови, радникови Айталеви Вітошинському, Д-ру Іванови Німчукови і професорови Грицеви Микетеєви
— за поміч у збиранню матеріялів до сеї праці.
Зачав писати у Відні, н жовтні 1924 p.
Д-р 3ioctnb Мевицький
Дві великі події.
A на оновленій землі Bpara не буде супостата, A буде сия і буде мати, I будуть люде на аемлі.
T. Шевченко.
B половині минулого століття зайшли дві незвичайно важні події у політичному відродженню України.
B p. 1846. зібрався в Київі невелнчкий гурток найбільших українських патріотів, оживлених любовю до рідного народу, що шукав шляхів, якими належалоб піти до відродження і розвою української нації. Ha чолі тих людей станув Микола Костомарів та в день Різдва Хрнстового 1846. p. заснували вони політичне товариство: c в. K и p и л а і M eт о д і я (Кирило-Методіевське Брацтво). Між членами сего товариства були П а н ь к о K у л і ш і T a p a c Ш e в- ченко.Ч
Першою метою отсего товариства були: просвіта яароду і гуманність. Тому думки основників ішли передусім за свм, щоби видавати книжки для народу і закладати сільські школи, відтак домагатися знесення панщини та усунення кастових привілеїв, як також свободи віри і н а ц і о н а л ь н о ї p і в н о п p а.в- иости з політичнимідеалом федерації славян- ських народів.[8] [9])
Благородні наміри сего товариства перших великих' піонірів української ідеї осудив царський уряд як небезпечні, товариство розігнав, а головних діячів: запроторив до вязниць і вислав на вигнаннє. Так тоді упорав.ся російський уряд з ідейними змаганнями
Тарас Шевченко
передових Українців, добачуючи небезпеку в тайнім: товаристві та у свобідних думках.
Але велика подія засновання сего політичного товариства принесла нам Шевченкове „Посланіє зеМ- лякам“ та остала політичним заповітом Українців, що· носитьсвое знам!;·. свобідної '£ самостійної України.
Ta майже рівночасно, хоч від себе незалежно, під- нимається клич національного відродження галицьких Українців, що тоді звалися Русинами.
Три молоді студенти університету у Львові: M a p- к і я н Ш а ш к e в и ч, I в а н B а г и л e в и ч і Я к і в Ґ o- л о в а ц ь к и й злучились були в p. 1831. в постійний кружок, прозиваний „руською трійцею", що постановив собі: працювати ціле життє для добра руського (українського) народу і відродження руської народної словесности. Але діяльність їх не йшла легко і успішно, бо австрійські власти, що мали до діла з тодішним польським повстаннем, побоювали ся українського нового руху в Галичині, а в духовних уніят- ських кругах, котрі виконували цензуру руських видавництв, панував тоді реакційний і неприхильний настрій навіть супроти народного напряму в письменстві.
Тому перший альманах „Зоря", уложений заходами, „руської трійці" в 1834. p. — заборонила духовна цензура, а з новим збірником, зложеним з народних пісень, поезій і наукових статей, мусіла вона утікати на Угорщину, щоби виминути галицьку цензуру. Сей збірник надруковано в Пешті під наголовком: „Русалка Днѣстровая" (Ruthenische VoIks-Lieder), у Будимѣ, письмом корол. Всеучилища Пештанского 1837“. Ta коли книжка мала прийти до Львова, цензура обняла ЇЇ конфіскатою, так що вона вийшла на світ аж в p. 1848.
Маркіян Шашкевич не видержав довго і умер передчасно, в дні 7. червня 1843. p., але його творчий дух пробудив галицьку Україну з глибокого сну до нового життя народного. Він став першим народним поетом галицької землі, та за його почином стало витворюватися у нас c т о p о н н и ц т в о н a- родне з метою наближення до України.
Правда, що Маркіян Шашкевич полишив нам невелику письменничу спадщину, але він кинув між нас світло національної свідомости і пробудив почуттє одноцілости всього українського народу.
Отсим підніс Маркіян Шашкевич українську національну ідею, та сей його заповіт під-
няли народовці з 1848. року, кладучи перші основи до національної будівлі.
Отсі спільні почування з Україною — про цвіт-долю висловив Маркіян Шашкевич у сердечній думі „Побра- тимови" (Николі Устіяновичеви)'1).
Маркіян Шашкезич
„Як при Чорнім морі Себе заквічає;
B степах на просторі Весело заграє; [10]
Як в водах — Днігірі Змиєсь, прибереся,
Легеньким крильцем Ha Дністр занесе ся:
B тихенькім Дністрі Собі прилягне ся;
Крилоньками сплесне,
Стрясе, злопотить,
Під небо до соиця Ген-ген полетить..."
Національне відродженнє Українців в Галичині з кінцем першої половини XIX. вікубулодійсновід- P O Д Ж e H H є м політичної думки, бо розбуджені Гали- чане почулися частиною українського народу, - окре- мішного від польського і російського. Отсе виска- зано не тільки нашими передовими людьми галицького відродження, як Маркіян Шашкевич, Ни- кола Устіянович, Яків Головацький і инші, але також прилюдною подією проголошенняв політичних маніфестах „Головної Руської Ради" у Львові в p. 1848.
Той первісний характер нашого відродження притемнювався опісля тут і там, бо тогочасні обставини політичні, міжнародні незгодини і правно-дер- жавні переміни — не допускали до устійнення політичної думки та до виповнення тих почувань відповідним змістом соціяльно-політичним. A того змісту провідної думки нації додавала животворна пісня Тараса Шевченка і вона витворила невмируче джерело відродження галицьких Українців.