Барон Бек уступає, приходить барон Бінерт.

Гімназія у Вижниці се останнє слово барона Б e к а в нашій справі. Він як раз тоді предложив цісареви димісію свого кабінету. Політик „середної лінії" мусів уступити, бо німецько-словінські погроми в Країні та розбиттє чеського Сойму в Празі виказали заостреннє міжнародної ситуації в Австрії.

Президент міністрів барон Бінерт представив в дні 26. падолиста 1908. p. нове урядниче міністерство Палаті послів. У своїй програмовій промові заявив він, що буде далі провадити діло поєднання народів, зачинаючи від окружних урядів в Чехах.

Ta на привіт новому правительству счинилась к p i- в а в а б у ч а н а в і д e н c ь к і м у н і в e p c и т e т і з приводу демонстрацій італійських студентів за осну- ваннєм італійського університету в Трієсті, так що віденський університет замкнено.

Ce були виразні „монітори" до правительства, що національну справу треба поладнати в цілій державі, і се підніс у своїй промові п. P о м а н ч у K заявляючи, що ми не маємо довіря до правительства, бо національну квестію належить розвязати в державі д л я в с i X н a p о д і в, а не тільки в однім краго. B моїй промові при буджетовій провізорії сказав я, що резерва правительства в справі наших домагань •спонукує нас до резерви в справі жадань правительства і тому будемо придержувати ся п о л і т и к и в і л ь н о ї p у к и.

Визваний сими промовами президент міністрів барон Б і н e p т відповів нам, що радо буде попирати культурні і економічні інтереси руського народу...

Відтак прийшла перед парлямент важна подія відносно а н e к c і ї Б о c н і ї і Г e p ц e ґ о в и н и. Міні- стер закордонних справ барон E p e н т а л ь зажадав, щоби парлямент дав уповажненне до анексії. Сю справу розважувано в парляменті з двох становищ: .велико-державного і славянського.

Ta Народний Зїзд національно-демократичного сторонництва ухвалив заяву довіря нашим послам парляментарним і соймовим, як також Народному Комітетови, — полишаючи послам сторонництва віль- ну руку — в тактиці політичній.

Ha отсім H a p о д н і м 3 ї з д і (25. грудня 1908. p.) виступав проф. M и x а й л о Г p у ш e в с ь к и й проти тогочасної політики наших послів, закидуючи їм, що вони не пішли дорогою прінціпіяльною в парляменті, але зараз зачали торгувати ся з правительством, а сей торг приніс мало хісна. Акт І2.квітня 1908.р. — казав він —- навіяв страхом Поляків, бо рука руська доторкнулась польського панування, а наша репрезентація не вихіснувала тогож акту. Далі заявив він, що наші посли не хочуть чути голосу критики і тому роблять помилки. Вкінці, сказав він, що на- лежалоб гартувати духа, а не присипляти та громадянству дати більше свободи рухів і критики...

Рівночасно відбув ся з ї з д p а д и к а л ь н о ї п ар- тії (25-го і 26. грудня 1908. p.) в Тернополі, та осудив тактику українського соймового Клюбу і візвав своїх послів до найострійшої опозиції.

Опісля відбув ся зїзд української c о ц і я л ь н о - д e м о к p а т и ч н о ї п a p т і ї у Львові. Сей'зїзд”за~ явив довірє послам своєі партії.

Микола Ганкевич

B p. 1908. не було у нас масових народних рухів, з виємом відруху з 12. квітня 1908. p., а за те наша парляментарна репрезентація винесла наш нарід на ширшу арену політичну, з приводу соймових виборів, — та вкінці, від часу намісника Бобжиньского змен- шилась адміністрацїйна самоволя в Галичині. Ми зачали добиватись p ї в н о p я д н о г о c т а н о в и c к а для українського народу в Австрії...

A найбільша часть нашої землі, російська У к p а - ї н а переживала в тім році період реакції, — та була позбавлена політичної репрезентації, щоб оперти ся обрусительному правительству „конституційному". Але за те почуттє національної єдности переходило· кордоном,— бо ми вже стали народом — нацією..