Ширший Народний Комітет.

Опісля, в дні 29. вересня 1911. p. на Ширшім Народнім Комітеті поставив я запит отвертий: чи добути наперід сильнійший етап, а по сім іти до здійснення дальших домагань, — чи не запускати ся в ніяку угоду, бо чим довше видержимо на боєвій позиції, тим сильнійше добудемо становище.

Ta як тільки зачалась в Палаті послів нарада над справою дорожнечі і потребою ввозу мяса зза кордону, — в часі промови провідника соціялістів д-ра Адлера, — челядник столярський Микола Нєґус (Хорват з походження) дав з ґалєрії в парляменті к і л ь к a p e в о л ь в e p о в и x c т p і л і в, щоб поцілити міністра судївництва д-ра Г о x e н б у p ґ e p а як представника тої державної влади, що по крівавій віденській неділі взяла ся карати учасників демонстрації за нарушеннє ладу і спокою. Віденці чули від часу до часу, що щось таке дієсь в Галичині, але вони самі не були привичні переносити на собі такі методи залагоджування справи дорожнечі...^[82]).

Супроти сього атентату в парляменті проти члена правительства, виступив зараз президент міністрів барон Гавч з острою заявою проти соціяльних демократів, виказуючи, що отсе є вислід підбурюючих промов і демаґоґічної агітації послів сеї партії, та сказав, що правительство безглядно видержить на своїм становищи...

Під вражіннєм сеї страшної події відбувалась де- бата в справі дорожнечі, — в котрій підносились голоси, щоби без огляду на спротив Угорщини залагодило австрійське правительство довіз аргентинського мяса до Австрії.

По горячих промовах покінчилась отся дебата загальними резолюціями, приємливими для правительства, та наближувалось перше читаннє буджетогюї провізорії на рік 1912. Тоді відбулась конферен- ці я п p e з и д і ї у к p а ї н c ь к о г о K л ю б у з президентом міністрів бароном Гавчем, дня 19. жовтня

1911. p. Ми зажадали від президента міністрів рішучої нідповіди про становище правительства відносно наших головних домагань, як український університет, соймова виборча реформа, краєва адміністрація і инші, — а він успокоював нас заявою своєї прихильности, але всяку мериторичну дискусію про наші домагання відкладав до порозуміння з Поляками. Такого ставлення справи ми не моглн одобрити і заявили йому, що наша репрезентація є так само самостійна як польська, а як правительство не має сили признати нам належних прав, то ми мусимо до сього примінити наше становище.

Отся конференція переконала нас, що барон Іавч хоченас присилувати до угоди з Поляками, та що він за сю ціну приєднав собі Поляків: нічо без насІ — як казав п. Біліньскі... Тому наше становище опозиційне було вповні оправдане, а п. Василько не мав рації, коли обстоював добрі наміри барона Ґавча в наших справах... ^[83] господарський і культурний розвиток. Ta до політичного проводу стараєсь правительство приєднати сі партії, що до сього передусім надають ся.

Наш Клюб парляментарний постановив по· останній конференції з бароном Ґавчем заняти становище виразно опозиційне супроти правительства. По· п. Біліньскім прийшов я до голосу та рішучо виступив я проти такої австрійської політики, що замісць рівноправного і рівнорядного заспокоювання домагань нашого народу відсилає нас до угоди з Поляками.. Таку односторонну політику правительства супроти українського народу уважаємо шкідною для держави. Мн бажаємо угодн українського народу з Австрією, та аж сим шляхом буде створений терен для польсько-українського порозуміння. A коли Поляки супроти наших домагань виставляють жаданнє розширення краєвої автономії, то нам не остає нічо инше, як внставити давне наше жаданнє: п о д і л у к p а ю н а часть українську і польську. Ta у сій боротьбі за найвисше право народу, за свободу і самостійність побачнте нас всіх.Українців разом! A сьому правительству не можемо внсказати нашого довіря...

Заатакований зі всіх сторін не міг барон I авч вдержатись своїми пережитими політичними категоріями, та вже в дні 1. падолиста 1911. p. дістав граф K a p л о Ш т і p к місію реконструкції кабінету, a I а в ч III. у c т у п н в...

25.