Перше народне віче у Львові, 1880. p.

B нашім політичнім відродженню мало своє зна- чіннє — скликаннє з нагоди Иоснфинського обходу: п e p ш о г о н a p о д н о г о в і ч a P у c и н і в, що відбуло ся у Львові дня 30.

Ініціятором сеї думки був B о л о д и м н p Б a p- в і н с ь к и й, перший редактор „Діла“, котрий на отсім вічу виголосив дуже основну бесіду для уза- саднення резолюцій про економічні справи, між якими на першім місці поставлено жаданне, щоби

Володимир Барвіиський

при помочі краю і держави як найскорше здержано дальший зріст примусового вивласнювання наших селян і маломіщан з їх прадідної замлі; щоби в цілім краю, по всіх громадах були заведені громадські каси позичкові і громадські шпіхлірі, та щоби на тій підставі при помочі краєвих фондів утворено у нас таку орґанізацію кредитову, котраб відповідаючи кредитовим потребам цілого загалу наших селяиських і мало- міщанських господарств, не тільки спинила дальше обдовженнє і вивласненнє тих господарств, але заразом о скілько можна, висвободила задовжені господарства з лихварських і банкових довгів та привертаючи наш нарід до здорового стану економічного, вкорінила в наших-, громадах здорові основи господарського розвою...⁰³)

Напрямною д у м к о ю e к о н о м і ч н о г о к л и ч а було: порушити народні маси такою справою, що відносить ся безпосередно до життя-буття иароду, щоби відтак ставити дальші кроки до політичного визволення народу.

Ha сім вічу був також виголошений реферат: продержавно-правне стаиовище Русинів в Австрії — з резолюцією:

„Стоїмо за повною p і в н о п p а в н о c т і ю в c і x народів австрійсько-угорської монархії і бажаємо, щоби австрійсько-угорська монархія, вірна своїй природній Завдачі, стала ся сильним на рівно- управненню і взаїмнім обезпечекню опертим союзом всіх своїх народів для їх успішного розвою.

Пересвідчені, що австрійсько-угорська монархія тільки тою дорогою може двигнутися до свого могущества і статися огнищем культурного життя і розвою своїх народів, стоїмо непоколебимо за помнреннєм всіх австрійських народів на підставі їх рівноуправнення, як і по стороні тих народів, котрі добиваються сего рівноуправнення, і хочемо попнрати тількн таке правительство, котре би совістно, строго і безсторонно, зарівно для всіх народів, отже і для руського народа, переводило в життє засаду рівноправ- ности народної. Такого довіря не можемо єще ^[30] заявити теперішному міністерству, понеже оно в своїй дотеперішній діяльности не заявило доси такої приклонности перевести в життє рівно- управненнє руського народа.

Жадаємо, щоби до крайности безвідрадний стан теперішний руського народу був як най- скорше усторонений; щоби переведено повне рівноправненнє руського язика і письма в всіх судах і всіх урядах руської части Галичини, і руському народови в австрійсько-угорській монархії були на ділі признані і строго обезпечені всі права самостійного народу і подані средства потрібні для плекання і розвою руської народности і руського язика; жадаємо щоби руський нарід був обезпечений против переваги (майоризації) чужих елементів і міг заняти в раді державній, в соймі, в радах повітових і в цілім автономічнім життю на своїй отвічній землі як і не менше в громаді австрійських народів становище відповідне своїй численности, а необхо- диме для належного заступництва, успішної оборони, плекання і розвою своєї самостійної народности і всіх своїх інтересів народних, і длятого домагаємо ся як найскоршого переведення зако- нодательних і адміністративних реформ потрібних для осуществления сеї ціли“.

Опісля реферував д-р K о p н и л о C у ш к e в и ч про шкільні справи з домаганнями рівноправности руської народности в народних і середних школах, як також переведення рівноуправнення руського язика в науці на всіх факультетах ^Ввівського університету.

виголосив

Вкінці був також реферат п p о в н у т p і ш н e c т а н о в и щ e P у c и н і в, що .

Отсе перше народне віче було замітне не тільки значним числом духовної і світської інтеліґенції, але також c e л я н у ч а с н и к і в, що заінтересувались піднесеними справами, так що воно було дійсно великим почином в ділі демократизації нашої політичної роботи. Піднятою акцією заінтересував ся цілий наш край, що обізвав ся привітними депешами зі всіх сторін галицької землі. A що є тактично замітне, — тут за ініціятивою Народовців виступили разом також C т a p о p у с и н и P у c c о ф і л и та мусіли піддати ся команді народної партії і не посміли прилюдно зрадити ся зі своїми обєдинительними намірами, не виключаючи самого о. Івана Наумовича як учасника сього віча...

Таким способом зачала народна українофільська партія захоплювати у свої руки керму політики руського народу галицької землі.

8.