Народний Комітет проти російської пропаґанди.
Ta у нас в краю російські емісарі чимраз більше розпускали інтензивну діяльність і се дало·, привід нашій українській суспільности прилюдно· проти сього з a p e а ґ у в а т и.
Народний Комітет видав в сій справі кому- нікат, наслідом котрого з початком місяця мая 1914.
p. відбули ся у Львові і в краю збори, на котрих, c т в e p д ж у ва н о:1) що в Австро-Угорщині нема російського народу, а живе український нарід, — свідомий своєї національної окремішности і самостійности, та
2) що руссофільський рух, викликаний і піддержуваний Росією, є ворожий не тільки українській національній ідеї, але й інтересам австро-угорської монархії, — як також
3) п p о т e c т у в а н о проти нечуваного варварського утиску, якого офіціяльні російські круги допускають ся на українськім народі в Росії, — ие допускаючи навіть до публичного святкувания сто- літного ювилею Тараса Шевченка.
До п о ш и p ю в а н н я а к ц і ї p о c і й с ь к и x e м ίο a p і в в Галичині причинив ся в значній части карний процес, велений у Львові проти Руссофілів: Бендасюка і товаришів. Спосіб ведення сього процесу був зовсім инший як процесу карного, веденого у Львові в p. 1882. проти Ольги Грабар і товаришів. Там виступала польська влада в обороні ненарушимости Австрії, щоби доказати, що наш иарід.
ґравітує до Росії, і тим способом виказати конечність верховодства Поляків в Галичині. Тут виступила польська влада, щоб закадити Австрії своєю льояль- ністю на відхіднім, — а з другого боку не нарази- тись Росії і тому сей процес трактувала вона наче теоретичний спір між партіями: українською і староруською (руссофільською). Політика Поляків супроти Австрії змінилась у д в о л и ч н і c т ь. Польські політики розважували: що їм ліпше в разі воєнного конфлікту між Австрією і Росією, —- розбір Австрії чи поділ Росії ?.. Отсе знали „защитники" обжалу- ваних Бендасюка і товаришів: Дудикевич, Черлюнча- кевич і Ґлушкевич, та явно підповідали обжалуваним, щоби признавались до єдинства з російським народом і лаяли Українців, а нічо їм не станесь, — бо Поляки мусять оглядатись на Росію. Але Австрія сього не знала...
Коли в тім часі був я у міністра судівництва д-ра Г о X e н б у p ґ e p а в біжучих справах нашої пар- ляментарної репрезентації, то він поспитав мене: як іде процес проти Руссофілів у Львові. Ha се я відповів йому, що сим процесом близше не інтересуюсь, але о скільки знаю, то він ведесь скандально, бо з a- місць здержувати російську пропаґанду — іще більше її поширює. МіністерГохенбур- ґер обурив ся на мене, покликуючись на те, що він має реляції з висшого суду краєвого у Львові, з котрих слідує, що всі обжалувані Руссофїли мусять бути засуджені. A я сказав на те, що піду з ним в заклад, — бо обжалуваних увільнять... I так в дій- сности сталось!..[118])
Ось як був інформований Відень про галицькі відносини.
108.