Макс Володимир Бек став премівром Австрії, 1906. p.
B парляменті у Відні запанувало немале здивуваннє, що новим президентом міністрів став д-р Макс Bo- л о д и м и p Б e к, шеф секційннй в міністерстві рільництва, — котрий досі політикою не займав ся.
Але він був знатоком справ австро-угорських, зокрема відносин торговельно-економічних і тому цісар заіме- нував його президентом міністрів, щоб угоду з Угорщиною чим скорше покінчити. Ta барон Бёк показав ся опісля чоловіком енерґійним і політично зручним. Він дібрав собі свого товариша з давних літ: д-ра Витовда Коритовского (віцепрезидентакраєг вої дирекції скарбу у Львові) на міністра скарбу; Молодочеха д-ра Ф о p ш т а на міністра торговлі, та трьох міністрів — краянів: графа Войтіха Дідуні и ц к о г о, д-ра П а ц а к а (Чеха) і П p а д о г о (Німця), — щоб йому помагали в справах: реформи виборчої і угоди з Угорщиною. Таким способом зложив він міністерство' на пів парляментарне і дня 7. червня 1906. p. представив нове міністерство Палаті послів.У своїй вступній промові сказав б a p о н Б e к, що нове правительство є концентрацією робітних сил, в части з великих сторонництв а в части з уряд- ничого стану; — що правительство піде тою дорогою, котрою поведе його парлямент; — вказав на потребу парляментарного трактування австро-угор- ської угоди, та заявив, що правительство зробить все для прискорення парляментарного полагодження виборчої реформи, бо отсе причинить ся до облек- шення національного мира. Вкінці підніс він апель до обеднання тэавительства, парляменту і народів держави...
B K O M і C і ї для виборчої реформи виринули cy- противности між сторонництвами і національними представниками країв, так що барон Бек мусів ладнати сі супротивности дорогою компромісів, щоби допровадити до можливого порозуміння. Зокрема, Поляки з кола польського іще намагались розбити виборчу реформу внеском п. .Старжиньского на роз- ширеннє автономії Галичини, та домаганнєм плюрального права виборчого, покликуючись на висшість культури і висоту оплачуваних податків.
Наші посли боронили ся проти сього всякими можливими арґументами та видали до п a p л я м e н т у п о к л и к з узасадненнєм свого становища за загальним і рівннм правом виборчим86). Тоді п. Ґ л о м - б і н ь c к і предложив комісії реформи виборчої, щоби для Галичини побільшити число мандатів на 110, а Поляки погодять ся відносно підвишки з Русинамн. Ha се відповів п. Василько, що він згодив би ся на побільшеннє числа мандатів для Галнчини, але жадає 35 мандатів для Русинів, — та компромісово згодив ся відтак п. Василько на 102 мандати з Галичини, з котрих для Русинів мало припасти 27 мандатів.
Сей компроміс викликав невдоволеннє в краю та „Народний Комітет" вислав мене до Відня, щоб я заявив нашому парляментарному Клюбови, що організації в краю є невдоволені з такого компромісу і жадають, щобн Клюб відкинув той компроміс. П. B а с и л ь к о виправдував ся, що його внески відкинула комісія виборчої реформи і тому ВІН П P O C B O ю о c о б у мусів згодити ся на таке число мандатів, щоби не розбивати реформи виборчої, — а впрочім Клюб буде робитн іще заходи, хоч він не має надії на значне поліпшеннє справи88).
stJ „Die galizischen Ruthenen an das Wiener Parlament und die olfentIiche Meinung Oesterreichs", — се був той поклик.Від 1906p. виходила у Відні »U k r a i n i s c h e R u n d s с h а ц« під редакцією д-ра B о л о д и м и p a K у ш н i p а, замісщь oRuthenische Revue*.
se) Нашу національну статистику опрацював був Б о г д а и P о ж а н с ь к и й.
Наслідом сього стану справи „Н a p о д н и й K о -> мітет“ проголосив дня 8. липня 1906. p. заяву, якою запротестував проти насильного накинення руському народови тільки 27. мандатів супроти 75. польських мандатів, — та коли в комісії реформи виборчої відкинено всі предложення п. Василька на зміну проєкту реформи виборчої, то дальше полишен- H6 п. Василька в тій комісії уважав „Народний Комітет" за неможливе і візвав руських послів парля- ментарних, щоби сей замах політичний відперли найострійшими средствами парляментарними...
B дальшім ході нарад комісії виборчої реформи піднесено число мандатів з Галичнни на 106, з чого на Русинів малоб припасти 28 мандатів. Ha сім перервано дальші наради комісії до сесії осінної.
B межичасі радили делєґації, та в австрійській делєґації промовляв п. Романчук при буджеті закордонних справ, і прй сій нагоді висказав ся, що булоб пожадане, як би Австро-Угорщина порадила Росії, щоб вона дала свободи українському народови. Сей висказ п. P о м а н ч у к а не припав до вподоби нашим молодшим політикам, що стояли на иншім становищі. Вони заступали як раз противну думку, — що зріст української політичної сили над Дніпром додасть галицьким Українцям сили в боротьбі, яку їм накинено по сей бік Збруча...87)
62.