19. Часи абсолютизму в Австрії, 1850 —1860.
B часі абсолютизму в Австрії не могла вдержатись діяльність „Головної Руської Ради“ з її. філіяльними орґанізаціямй, хоча як виказується — австрійське правительство у Відні, не добачувало нічо небезпечного в її діяльности і пропаганді за поділом краю.
Але за те в краю робнв своє діло граф Аґенор Ґo- луховскі і так оточував „Головну Руську Раду“ своєю бачною контролею, що вона розвязалась в p. 1851. [9]Orce24) признав сам граф Аґенор Ґ олуховскі у своїм оправданню до Відня з p. 1859, кажучи: „що тикаєть ся „Головної Руської Ради“, то від хвилі зда- влення рухів польської революційної партії, накоїла вона правительству чимало клопотів і трудностей. Від згаданої хвилі „Руська Рада“ стала виступати отверто з тенденцією — завести у східній части краю виключно руську репрезентацію і розшнрити до можливих граннць діяльність руських товариств і інституцій. Подібно як польська Rada Narodowa, обговорює „Руська Рада“ публично всі біжучі справи політичної адміністрації й то не без пристрасної експекторації ..“
Тоді видано і оголошено: к p а є в н й c т атут для королівств Галичнни і Володимирії з князівствами Освєнцім і Затор, як також великим князівством краківським з 29. вересня 1850. В. з. д. 386, як та-, кож з тої дати краєву виборчу ординацію; — підписані цісарем Франц Иосифом та міністрами: Шварценберґом, Краусом, Бахом, Бруком, Тінфель- дом, Шмерлінґом, Туном і Чорніхом. Ha підставі сього статуту, краєва репрезентація мала складатись з трьох c о й м о в и X к у p і й: з державного львівського округа (50 послів); з державного краківського округа (58 послів) та з державного станнславівського округа (42 послів). Послів до соймових курій (соймів) мало ся вибирати безпосередним правом виборчим. Одно- цілість краю мала бути сим збережена, що в справах спільних рішали разом всі три сойми, та вонн вибирали центральний виділ (краєвий).
Отсей статут краєвий не увійшов в життє.Опісля в ері абсолютизму повернуло було австрійське правительство іще раз до а д м і н і c т p а ц і й н o- г о п о д і л у Г а л и ч и н и на дві національні области, та видало відносний розпорядок з 24. квітня 1854. В. з. д. 111.
Ta з тих проектів і домагань поділу Галичини полишив ся вкінці тільки поділ на дві области висших
") I в а н K p e в e ць к ий, 3 гекретів польевкої політики у Галичині, у Літ.-Науковім Віетиику a p. 1911.
(апеляційних) краєвих судів: львівська область зі Cx- Галичйного і Буковиною, та краківська область зі Зах. Галичиною. Виразно кажучи, львівська область обнимала етноґрафічні землі галицько-українські, а краківська область етноґрафічні области малополь- ські.
За часів міністерства Ш м e p л і н ґ а в p. 1863. хотіло центральне правительство поділити Галичину на два намісництва, але сьому намірови станув в дорозі галицький сойм...
Ta коли політичну роботу перепинено в часах абсолютизму, то була можлива p о б о т а ку л ь т у p н a,. але й вона не йшла.
B дні 13. марта 1850. p. відбув ся „другий собор общества учених; Галицко-Руска Матиця (Матица Ґалицька)“, з котрого повстало товариство: „Галицько-Руська Матиця" уЛьвові. Яків Голо- в а ц ь к и й, именуваний в місяці грудні 1848. p. професором руської мови і літератури у львівськім університеті, видав тоді: „Очерк основанія „Галицко- руской Матицй".
Але діяльність Якова Головацького не була ні жива ні плідна. „Матиця" не розвинула визначної діяльно- сти та попала в занепад.
I в а н Ф p а н к о у своїм „Нарисі історії українсько-руської літератури до p. 1890“, подає ось яку причину занепаду сього товариства: „Злим духом „Матиці", що може по неволі причинив ся до її омерт- влення, став A н т і н П e т p у ш e в и ч, який від p. 1853. протягом трьох літ загатив ЇІ своїм „Галицкимъ Историческимъ Сборникомъ1', а пізнійше довгі літа гатив своею „Сводною Лѣтописю" і иншими своїми „разсужденіями".
Отсей погляд Івана Франка не 6 зовсім влучиий, бо призбираннє Антоном Петрушевичєм значної скількости матеріялів історичних, хоч би менше цікавих, не здержувало инших учених, як Якова Головацького у першому ряді, розвести наш літературний рух на новітному шляху. A сього не сталось, бож у людей, що тоді мали у своїх руках провід, в часах абсолютизму і реакції в Австрії — з а с н і- чувалась про в ідна ду мка політична та; затемнювалась ідеольоґія самостійної нації...Стереотипно відчитував свої виклади у львівськім університеті — професор Яків Головацький, на теми подані в індексі: „Руская словесность (Ruthena litteratura). R. D. Prof. Giowacki, і Рускій яэыкъ“ (Lingua Ruthena). R. D. Prof. Giowacki", та поза давну словесність не виходив.
Ti часи ілюструє нам також подія, що галицькі: Українці не годні були удержати одинокого часопису.
B році 1854. переходила „Зоря Галицька" тяжку крізу, бо протягом сього року мала трьох, редакторів. 3 початку Б о r д а н а А. Д і д и ц ь к о г о, опісля C. Г. Шеховича, та вонн оба тягнули на російський бік і називали сей орґан: „лнст повремен- ний, посвященний літературному общеполезному і забавному чтенію". Колиж „Зоря Галицька" зачала упадати, установив Ставропигійський Інститут як видавець — редактором H и к о л а я C а в ч и н c ь к о г о та він оголосив, що „Зоря" скине шати і пута чужі а прибире ся, як повинна — по „руску"...
3 загальною реакцією 50-тих років здержуєть ся також національно-політичнежиттє галицькихУкраїнців,. а слабодушні і мало утверджені національно одиниці попадають тим часом у російський паислявізм,. підсунений московським професором Михайлом Петровичем Поґодіном, щоувійшов в близькі зносини з істориком Деннсом Зубрицьким та. на його руки присилав пособія для нуждаючихся Галичан в готівці і книжках. 3 тих „пособій" виплачував Зубрицький „гонораріи" Головицькому, Северину Шеховичеви і иншим, і так повстає при Зубри- пькім 1856р.„Поґодинская колонія Галичско- Руская"...
B тім часі замертвління зачинають продиратись через кордон безсмертні твори T. Шевчеика та заглушують буряни Поґодінської кольонії і викликують нове життє між галицькими Українцями.
Такі супротивности стрічали галицькі Українці у своїх перших змаганнях дО національного відроджен-
ня, бо політична думка з одного боку за- •снічувалась— з другого закажувалась...
20.