Азбучна справа, (азбучнавінна), 1834 —1861.
Азбучна справа, зглядно азбучна війна мае свок» історію.31) Вона розпочалася в p. 1834, коли о. Ио- c и ф Л о з и н с ь к и й, парох ЯвОрова, захвалив був абецадло польське для нашого письменства.
Від того часу війна азбучна, то притихала то піднималась — аж останний наступ виконало австрійське міністер- - ство, висказуючи бажаннє, щоби Русини приймили а з б у к у л а т и н c ь к у, бо тільки сим способом мож буде запобігчи ширенню російської пропаґанди між деякими руськими письменниками.Тоді президія намісництва у Львові покликала на підставі рескрипту міністерського з 8. мая 1859 p. комісію азбучну на день 15. мая 1859, щоби вона обдумала питаннє, чи в письменність руську можнаб ввести латинську азбуку. Членами сеї комісії були: епископ-суфраґан C пір і Д і о и Л и т в и н о в и ч, о. M и X а й л о K у з e м c ь к ий, о. Мих. Малиновський, професор університету Яків Головауький, інспектор ґімназіяльний др. Явзебій Черкавський, директори ґім- иазіяльні: дрь Амброзій Яновський і Тома Полян- ський. та о. Иосиф Лозинський з Яворова. Провід- ииком сеї комісії був Губернатор г p а ф A ґ e н о p Г о л у X о в c к і.
3 Відня приїхав був секретар міністерства просвіти И O C и ф ї p e ч e к. Він привіз з собою брошуру п. н. ,,Uber den Vorschlag das Ruthenische mit Ia- teinischen Schriftzeichen zu schreiben'[12] (Wien 1859), та захвалював Русинам азбуку латинську. Ta всі члени комісії азбучної станули в обороні славянсько-руської азбуки, крім Д-ра Черкавського, і не дали накинути нам чужого письма. Иосиф Лозииський, що давнійше (1834 p.) хвалив абецадло польське, заявив иа комісії, що тепер ие важив би ся виступити з тон> думкою, котру захвалював перед25. роками. A Мих. Куземський виступив з тої комісії і подавмемо- ріял, в котрім висказав обуреннє за вмішуваннє правительства в дсмашну справу Русинів.5*)
Наслідом супротивного становища комісії азбучної, правительство не накидувало вже Русннам (Українцям) азбуки латинської, але приписало новий правопис і приказало в дні 25.
липня 1859. p., щоби шкільні книжки печатались кирилицею. 3 таким рішен- нєм міністерства не погодилися Русини, Називаючи новийправопнс какоґрафією. Тоді митрополит Г p и г орій Я X и м о в и ч подав просьбу до цісаря, заявляючи бажання нашого народу: щобиусу- нено накинений правопис; щоби у східних округах Галичини заведено руський викладовий язик, коли руські ученики є в більшости; щоби в ґімназіях східної Галичини руський язик був обовязуючим предметом науки, як бувало давнійше; щоби Русинам було вільно писати по ,руськи свої подання до урядів і судів, та щоби при розписуванню конкурсів на посади урядників у східній Галичині вимагано від кандидатів знання язика і письма руського.B дні 13. марта 1861. p. відповів митрополитови міністр державний, що в справі руського правопису усуває розпорядок міністерства просвіти з 25. липня 1859. p., та що руському народови вільно самому дбати про самостійний розвій своєї мови.
Ось ,так-закінчилася справа азбучна, що мала своє значіннє також у розбудженню нашої інтеліґегіції в Галичині, котра була попала в апатію нідр. 185l. Тав роках 1860 і 1861. прийшли перші твори T ара c а Шевченка до нас, котрий начеапостолзвістивга- лицьким землякам братерство, свободу і волю...
24.