ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

Владеть, бляднею — блуд, статева розпуста.

Братчина — пиятика князівських дружинників.

Варяг — іноземець, житель Скандинавії. Ведовство — відьмування.

Векша — дрібна грошова одиниця (шкірка білки) — 3 резани.

Верв — община (південно-руський термін).

Виблядки — діти, народжені поза щлюбом.

Вивериця — дрібна грошова одиниця, ¼ куни. Видок — безпосередній свідок.

Вира — штраф, який платить убивця на користь держави. Становила 40 гривен.

Вирник — збирач вири.

Волхвування — поклоніння язичницьким богам.

Головник — убивця, злочинець.

Головництво — 1) убивство; 2) грошова винагорода (компен­сація) родичам убитого за його голову.

Гость — іноземець, купець.

Гривна — (грива — кінь) — грошова одиниця Русі. В XI ст. дорів­нювала 25 кунам, 50 резанам, 20 ногатам, що в еквіваленті відповідало 200 грамам срібла. Золота гривна складала 10 гривен сріблом.

Гривна куй — дорівнювала 20 ногатам, або 50 рєзанам, чи 150 векшам.

Гридень — молодший князівський дружинник, воїн.

Дача — позика, позичка.

Десятина — 1/10 княжих доходів (бюджету) на користь церкви.

Дика вира — вира, яку платила вся община за убиту на її те­риторії людину, або за знайдений там же невпізнаний труп.

Железо — ордалії, випробування залізом.

Железное — судовий збір за випробування залізом. Живот — майно.

Задня ця — спадок, спадщина.

Заклич — оголошення на торзі про річ (холопа), яка пропала. Заставанье — подружня зрада.

Звід (свод) — процес пошуку несумлінного власника речі (холопа).

Зеленьичество — знахарство, травництво.

Зельи — отруєння зіллям.

Знамение — докази, сліди.

Зсадне — податок за в’їзд на територію общини вирника і отрока.

Зубоїжа — укуси на тілі зубами, кусання зубами під час бійки. Ізвод — свідчення у присутності 12 мужів довіри.

Ізгой — людина, яка втратила засоби до життя. Колбяг — іноземець, житель інших країв.

Кормилецъ (кормилеца) — вихователь (годувальниця) княжих дітей.

Куна — грошова одиниця (шкіра куниці), дорівнювала двом рєзанам.

Купець — торговець з Русі, який веде внутрішню торгівлю. Лице — поличне, речові докази.

Метальник — пристав.

Мечник — князівський дружинник, судовий виконавець. Мзда — плата.

Мир — община (північно-руський термін).

Митник — збирач податків, торговельного та іншого мита. Муж (княжий) — боярин, старший дружинник.

Нав’язка — додаткова міра покарання.

Наузниця — баба-шептуха.

Ногата — грошова одиниця, 1/20 гривни.

Обида — кривда, образа, збитки (моральні та матеріальні).

Оінищанин — старший дружинник, управитель князівського господарства (огнища).

Огарица — земля, засіяна закупом за угодою з землевласником. Отрок — юнак, помічник, заступник, уповноважений, по­сильний.

Перекладне — податок за об’їзд общини вирником і отроком. Пир — пишний князівський (боярський) банкет.

Під'їзний — збирач всіх належних князеві зборів (уроків). Подвійна вира — штраф у 80 гривен.

Поклажа — товар, залишений на зберігання.

Покльоп — звинувачення без доказів, наклеп.

Покльопна вира — звинувачення (підозра) в убивстві без прямих доказів. Штраф за наклеп.

Покон — статут, закон, звичай, правило, норма.

Поле — різновид «судів божих», прі — бій сутяжників у полі, змагання в силі.

Поличне (лице) — речові докази, вкрадене майно, а також вид штрафу.

Полувира — штраф у 20 гривен.

Помечне — плата мечнику за участь в суді.

Посадник — намісник, урядовець посаджений князем.

Послух — свідок доброї слави, або той, хто щось чув про справу.

Потвори — зглаз, наслання, пороблення.

Потік та пограбування — вид покарання: вигнання з общини, або продаж в рабство, разом з повного конфіскацією майна.

Потки — спідній одяг.

Пошибання — зґвалтування, побої.

Продаж — грошовий штраф за вчинення злочину, нанесення матеріальних збитків.

Пря — судовий поєдинок, різновид «судів божих».

Рєзана — грошова одиниця, дорівнювала трьом векшам.

Рота — присяга, клятва.

Русин — житель Київської Русі.

Ряд — угода, договір.

Рядович — залежна людина, боржник, який відповідав влас­ним майном.

Словении — житель Новгородської землі.

Смерд — землероб, селянин, общинник.

Сметное — плата отроку за участь в суді.

Смильное — незаконний зв’язок чоловіка з жінкою (сожитель­ство), статева розпуста.

Тать — злодій, вор.

Татьба — крадіжка, грабіж, розбій.

Тисяцький — княжий урядовець, начальник тисячі.

Тіун (огнищний, конюший, сільський, ратайний) — домопра­витель, мажордом, дворецький, завідуючій, старший, староста.

Тяжа — суд, позов.

Умикання — викрадення дівчини.

Уреканье — образа словами.

Урок — плата, мито, пеня, податок, правило, норма.

Холоп — раб, посаджений на землю.

Чародія — чарування, чаклування.

Челядь — дворові раби.

Ябедник (ябетник) — князівський прикажчик, посадова особа в судах.

Київські та Галицько-Волинські князі

Князь Володимир

Князь

Ярослав Мудрий

Князь

Роман Мстиславович

Князь і король Данило Галицький