Правовий статус колонів

У класичну добу під іменем «колон» мали на увазі орендаторів землі. Римські громадяни були вимушені здавати свою землю в оренду з огляду на те, що після припинення завойовницьких війн кількість рабів почала різко зменшуватися, оскільки смертність серед них була дуже високою, а приплив рабів припинився.

Ці орендатори, в силу бідності, були вимушені брати в позику гроші у своїх хазяїв, дуже часто не могли їх повернути, а отже, потрапляли у фінансову залежність від них.

Юридичне оформлення інституту колонату завершилося в IV ст., коли колони офіційно були прикріплені до землі і не могли її самовільно покинути. Крім того, землевласник також не міг вигнати з неї колонів — він мав право тільки переміщувати їх у межах своїх наділів. У разі продажу земельної ділянки, разом з нею до нового хазяїна переходили і колони.

Поступово (друга половина V ст.) становище колонів стає майже рабським, причому це офіційно визнає держава, яка називає їх «рабами землі» (servi terrae) (С. 11.52.1.1).

Правове положення колона було спадковим. Якщо колоном був тільки один з батьків, дитина отримувала статус матері. Особу, що пробула колоном 30 років, прикріплювали до землі за давністю. Звільнення від колонату дозволялося, якщо колон жив як вільний 30 років або якщо він отримував сан єпископа чи ставав монахом з дозволу хазяїна землі.

Юридичні особи. Римляни вважали, що суб’єктом права може бути не тільки окрема людина, а й об’єднання людей, що вступають у правовідносини як єдине ціле. Такими об’єднаннями в римському праві виступали професійні та релігійні союзи (colegia, societas, corpora), місцеві самоврядні общини (municipia, coloniae) та державна скарбниця (fiscus).

Римляни порівнювали організацію з людиною і вважали, що діє вона замість тих осіб, які до неї входять. Класичний період характеризувався можливістю вільного утворення юридичних осіб, але з переходом до монархії принцепси поступово обмежили такі можливості, зазначивши, що для виникнення організації необхідно отримати попередній дозвіл сенату та санкцію імператора. Однак це правило не стосувалося релігійних та похоронних громад.

Юридична особа ліквідовувалася, якщо досягала мети своєї діяльності, якщо кількість її членів була меншою за мінімальну — 3 особи, а також якщо діяльність організації суперечила закону.

Семінарське заняття

Суб’єкти права.

Правовий статус римських громадян.

Правовий статус латинів.

Правовий статус перегринів.

Становище рабів.

Правовий статус вільновідпущеників.

Правовий статус колонів.

Юридичні особи. Термінологічний словник bona — право патрона на спадкування майна лібертина та на аліменти з його боку

collegium — професійне об’єднання

colonus — колон

dominus fundi — господар земельного наділу

fiscus — державна казна

ingenuus — вільнонароджений

iura peregrinorum — право перегринів

ius honorum — право бути обраним

ius migrandi — право переселятися до Риму

ius suffragii — право обирати

Latini — латини

libertinus — вільновідпущеник

obsequium — поважне ставлення лібертина до патрона

operae — виконання будь-яких послуг для патрона

patronus — патрон

peculium — пекулій

persona — особа

servi terrae — раби землі

servitus — рабство

status civitatis — громадянство

status familiae — сімейний статус

universitas — місцева громада

Завдання для перевірки знань 1. Яка відмінність правового статусу римських громадян від правового статусу латинів, перегринів?

Що таке рабський пекулій?

Раби, як об’єкти права.

Які Ви знаєте статуси суб’єктів римського права?

Кого називали рабами землі? Рекомендована література 1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 251—308.

Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 62—84.

Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М: Юрид. литература, 1972. — С. 59—76.