Емфітевзис та суперфіцій
До числа прав на чужі речі належали також речові, відчужувані права довгострокового користування чужою землею, що передавалися в спадщину: сільськогосподарською — для її обробки (емфітевзис), міською — для будівництва (суперфіцій).
Ці права досить схожі з сервітутами, оскільки їх предметом є можливість користуватися чужою річчю. Відрізнялися вони тим, що були довгострокові та передбачали більше можливостей. Встановлення одного з цих двох прав на земельну ділянку робить право власності майже номінальним.У зміст емфітевзису входить право користування земельною ділянкою (з правом зміни характеру ділянки, але без права погіршення), збирати з неї врожай, право закладати емфітевзис, відчужувати, передавати в спадщину. Але право відчуження емфі-
тевзису обмежувалося обов’язком відчужувача повідомити власника про це, причому власник мав пріоритетне право протягом двох місяців придбати емфітевзис. При відчуженні власник отримував два відсотки від суми продажу. Суб’єкт емфітевзису зобов’язаний був сплачувати орендну плату за користування, а також земельний податок.
Суперфіцій являв собою подібне до емфітевзису речове, відчужуване, з можливістю передати в спадщину право будівлі на чужій міській ділянці та право користування цією ділянкою. Право власності на будівлю належало власнику земельної ділянки, оскільки в Римі існувало правило, що будівля пов’язана із-
землею, а тому й передається разом з нею.
Для захисту суперфіція та емфітевзису застосовували ті самі позови, що й до захисту права власності, але у формі позовів за аналогією.
Заставне право. Призначенням заставного права було забезпечення виконання зобов’язань. Основними його рисами є те, що повернення стягнення на річ у разі невиконання зобов’язань було можливе незалежно від того, чи вона належить боржникові, чи ні, а також першочерговим перед іншими вимогами інших осіб до боржника.
Форми застави:
1.
Фідуціарна застава (fiducia cum creditore). Полягала в тому, що кредитор отримував річ на забезпечення виконання зобов’я-зань і обіцяв повернути річ після отримання виконання зобов’я-зань. Але ця обіцянка була лише моральним обов’язком і пізніше отримала позовний захист.2. Ручний заклад (pignus). За цією формою застави річ передавали не у власність, а тільки у володіння. При цьому додавалася умова, що після виконання зобов’язання річ повертається власникові.
3. Іпотека (hypotheca). Як форма застави виникла пізніше за дві попередні. Тут майно не виходило з володіння і користування заставодавця, а кредитор мав прав вимагати його для продажу. Особливістю іпотеки було й те, що одну і ту саму річ можна було закладати частинами вартості. Якщо після продажу речі вирученої суми не вистачало, щоб погасити борг, кредитор звертався до суду на загальних підставах.
Після того, як способом реалізації заставного права став продаж заставленого майна, разом із заставою речей визнали можливою і заставу зобов’язань.
Для встановлення заставного права не вимагалося якоїсь спеціальної форми. Крім того, заставне право інколи виникало в силу закону.
Заставне право припинялося у випадку: загибелі предмета застави, злиття права власності та заставного права, припинення зобов’язання, забезпеченого заставою.
Семінарське заняття
Поняття та види прав на чужі речі.
Сервітути, їх поняття та види.
Емфітевзис та суперфіцій.
Заставне право. Термінологічний словник actus — право прогону худоби
aquaeductus — право водогону
aquaehaustus — право брати воду
fiducia cum creditore (фідуціарна застава) — застава, за якої кредитор отримував річ у забезпечення виконання зобов’язань і обіцяв повернути річ після отримання виконання
hypotheca (іпотека) — застава, за якої річ залишалася у власника
iter — право проходу пішки
iura in re aliena — права на чужі речі
ius praedii — право ділянки
pignus (ручний заклад) — застава, за якої річ передавали не у власність, а тільки у володіння
praedium dominans — панівна (домінуюча) ділянка
praedium serviens — обслуговуюча ділянка
servitus — сервітут
servitus cloacae — сервітут про право відводити нечистоти
servitus fluminis — сервітут про право відводити воду
servitus ne luminibus officiatur — сервітут про право вимагати, щоб вікна не забудовувалися
servitus oneris ferendi — сервітут про право прибудови до чужої стіни
servitus praediorum rusticorum — сервітут сільських ділянок
servitus praediorum urbanorum — сервітут міських ділянок
servitus protegendi — сервітут про право робити дах або навіс
servitus stillicidii — сервітут про право стоку дощової води на чужу землю
servitus tigni immitendi — сервітут про право спирати балку на чужу стіну
usufructus — право користування чужою річчю, отримуючим з неї плоди та доходи
usus — право користування чужою річчю, не отримуючи з неї плодів та доходів
utilitas praedii — господарська вигода ділянки
via — право проїзду Завдання для перевірки знань 1.
Дайте визначення поняттю «сервітут».Яка відмінність між міськими та сільськими сервітутами?
Перелічіть види сільських сервітутів.
Перелічіть види міських сервітутів.
Що таке hypotheca? Рекомендована література 1. 1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 444—470.
2. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К. : Вентурі, 1997. — С. 153—171.
3. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 124—140.