<<
>>

§ 2. Загальномукові метоли пізнання держави І права

Діалектичний метод.До основних загальнонауових методів пізнання держави і права належить діалектичний, якийполягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму троьх законів діалектики.

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють і регулюють відносини приватної власності, може привести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося в Стародавньому Римі.

Закон єдності і боротьби протилежностей. У теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто немає прав без обов'язків й обов'язків без прав. Ця теза означає, що якщо в будь-кого є певне право, то є хтось, хто це право забезпечить. Наприклад, згідно зі ст. 27 Конституції України «кожна людина має невід'ємне право на життя». У той же час є хтось (у даному випадку це держава), хто зобов'язаний це життя захищати. Саме на цьому прикладі виявляється єдність прав (право на життя) і обов'язків (обов'язок держави захищати це життя). Водночас право і обов'язок є протилежностями. Домінування прав над обов'язками може врешті-решт призвести до

34РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВД

анархії, а абсолютна перевага обов'язків створює небезпеку тоталітаризму. Боротьба між правами та обов'язками є основою для побудови справедливого, збалансованого суспільства і де-

Закон заперечення заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності. Особливості переходу України від тоталітарного режиму до демократичного зумовили і становлення специфічного «змішаного» державного режиму. Деякі державознавці вважають, що в умовах сучасної України об'єдналися парламентська республіка, президентське правління і радянська влада. До залишків останньої слід віднести такі специфічні риси політико-правової свідомості значної частини адміністративних кадрів, політиків І пересічних громадян, як впевненість у власній непогрішності, нетерпимість до політичного інакомислення, етатизм, егалітаризм, догматизм, імітація елітою бурхливої діяльності, примітивізація політико-правової культури.

Знищені у своїй основі на центральному інституціонально-нормативному рівні, за. лишки радянської влади і далі процвітають у багатьох сферах на локальному, регіональному і секторному рівнях політичної системи.

Загальнологічні методи. Серед загальнологічних методів найбільш поширеними є аналіз, синтез, індукція і дедукція, аналогія тощо.

Дедукція - метод дослідження від загального до конкретного, від загальних понять (наприклад, форма держави) до конкретних (Великобританія). Ми розбираємо це поняття таким чином: форма держави (найбільш загальне поняття) -» форма правління (загальне поняття) —» монархія (менш загальне поняття) —> обмежена монархія (більш конкретне поняття) -» парламентарна монархія (конкретне поняття) -> Великобританія (найбільш конкретне поняття).

Індукція - метод дослідження від конкретного до загального. Наприклад, з'ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопорушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення.

Аналіз - дозволяє подумки «розкласти» явище на складові частини і визначити характер взаємозв'язку між ними. Так, державу можна уявити як єдність території, населення та публічної влади. Якщо ж просуватися дальше, то можна виділити всередині держави ЇЇ органи, функції, принципи формування і функціонування.

Глава 3. Методологія теорії держави і права              35

Синтез - об'єднання елементів та властивостей у єдине ціле. Так, на основі розрізнених формальних ознак права (нормативність, формальна визначеність, загальнообов'язковість тощо) складається загальне уявлення про право.

Системно-структурні методи. Системний підхід розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємопов'язаних елементів. Звертається увага на характер зв'язків із зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвиваються.

Системний підхід спирається на теорію систем, яка, у свою чергу, спирається на певний поняттєвий апарат.

До основних понять теорії систем належить: система, елемент, склад, структура, функції, функціонування, мета.

Система - об'єкт, функціонування якого, необхідне і достатнє для досягнення відповідної мети, забезпечується (в умовах певного середовища) сукупністю елементів, що складають цю систему і знаходяться у доцільних відносинах одне з одним.

Елемент - внутрішня вихідна одиниця, функціональна частина системи, устрій якої не розглядається, хоча і враховуються ЇЇ властивості, необхідні для побудови і функціонування системи.

Склад - повна (тобто необхідна і достатня) сукупність елементів системи, взята поза її структурою, тобто певний набір елементів.

Структура - відносини між елементами системи, необхідні і достатні для того, щоб система досягла мети.

Функції - способи досягнення мети, засновані на доцільних властивостях системи.

Функціонування ~ процес реалізації доцільних властивостей системи, що забезпечують їй досягнення мети.

Мета - це те, чого система має досягти на основі свого функціонування.

Системний підхід має два аспекти - пізнавальний (описовий) та конструктивний {використовується при утворенні систем). У першому випадку зовнішні прояви системи (її доцільні властивості, а також функції як способи досягнення мети) пояснюються через її внутрішній устрій - склад і структуру. У другому ж випадку процес йде поетапно: проблемна ситуація - мета -функція - склад і структура - зовнішні умови. Так, в умовах правотворчої діяльності на передній план виходить саме конструктивний аспект, але при дослідженні правовідносин як «готової» конструкції починати слід саме зі складу й структури.

Крім того, системний підхід містить структурно-функціональний метод, який виходить з того, що державно-правові явища

РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

мають структуру, складаються з елементів, кожен з яких виконує певну функцію, а всі разом вони забезпечують життєдіяльність системи в цілому. Якщо який-небудь елемент не виконує своїх функцій, то система не працює.

Системно-функціональний підхід розглядає окремі сфери суспільного життя та суспільство в цілому як взаємозалежні елементи, кожен з яких діє як функція цілого. Цей підхід, з одного боку, протистоїть уявленням про суспільство як механічну суму чи конгломерат елементів, а з іншого - уявленням про удаванну органічну єдність, яка не потребує умисного упорядкування з боку держави. При цьому система є таким типом соціальної цілісності, який являє собою проблему влади та управління.

Питання для самоконтролю

Що таке індукція та дедукція?

Що таке аналіз і синтез?

Що таке система?

Що таке елемент?

Що таке склад?

Що таке структура?

Що таке функції?

9.              Що таке функціонування?

10. Що таке мета?

11.3 чого виходить структурно-функціональний метод?

12. Які існують закони діалектики?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суші: ВТД «Уні- верситетська книга»,2005. - 536 с.. 2005

Еще по теме § 2. Загальномукові метоли пізнання держави І права:

  1. § 2. Форми і метоли реалізації функцій держави
  2. Метол удаления ядра с помощью неирригационной петли
  3. Функції теорії держави і права
  4. 1.1. Предмет теорії держави і права
  5. § 3. Теорія держави і права в системі юридичних наук
  6. § 4. Метод теорії держави і права
  7. Методи теорії держави і права
  8. РОЗДІЛ I. Наукознавчі питання теорії держави і права
  9. 1.4. Функції теорії держави і права
  10. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави