§ 4. Спеціальні методи пізнання державно-правових явиш
Порівняльно-юридичний метод. Даний метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі
38РОЗДІЛ 1.
МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВАперіоди і на цій основі виявити переваги й недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку в конкретний регіон чи державу.
Порівняльно-юридичний метод може бути як синхронічним (синхронним), так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння державно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння елементів правових систем).
Порівняльно-юридичний метод складається з таких етапів:
окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;
порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та від
мінностей;
оцінка результатів.
Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних дер-
референдумі. Наприклад, 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Федерації. Формально проголосивши республіканську форму правління змішаного типу, конституція фактично закріпила в Росії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, у п. 4 ст. 111 Конституції РФ, по суті, закріплено його право розпустити Державну Думу у випадку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Голову Уряду. Проте ця конституція була затверджена, що свідчило про підтримку авторитарного режиму в Російській Федерації більшістю її громадян. Інший приклад пов'язаний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої конституції Чилі. Документ, який чилійці Схвалили на референдумі, складається з двох частин - «Основного Закону» і «Перехідних положень».
У руках президента А. Піночета Угарте булакож було надане право видавати декрети, що мали силу законів. Роль референдуму розкриває також конституційне формування V Республіки у Франції. Якщо Конституція IV Республіки 1946 року суттєво обмежувала права президента, то прийнята на референдумі 4 жовтня 1958 року Конституція V Республіки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумерації глав у конституціях IV і V Республік Франції дає уявлення про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвячена парламенту і лише V - президенту Республіки. Конституція
Глава 3. Методологія теорії держави і права 39
ж 1958 року другий розділ віддала президенту Республіки, а IV - парламенту. Затвердження Конституції V Республіки безпосередньо пов'язане з особистою популярністю її першого президента - Шарля де Голля. Саме він, як ніхто інший, розумів, що успіх відродження Франції залежить від підтримки перетворень у єдиному суспільстві. І хоча режим особистої влади де Голля, по суті, був одним із різновидів авторитаризму (про що вже згадувалося), проте він користувався великою підтримкою в громадян в період становлення V Республіки, про що і свідчить підтримка проекту Конституції де Голля на референдумі в жовтні 1958 року.
Формально-юридичний метод. Цей метод допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості; дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо.
Так, саме за допомогою цього методу була розроблена класифікація авторитарних державних режимів залежно від мети їхнього встановлення на модернізаційні (режим Петра І було встановлено з метою модернізації Московії), стабілізаційні (режим Шарля де Голля було встановлено для стабілізації ситуації у Франції 1950-х років), тиранічні (режим Івана Грозного було встановлено для задоволення особистих потреб царя) та деструктивні (режим Августо Піночета Угарте був спрямований на обмеження прав та свобод громадян Чилі).
Правове моделювання полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність, і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше. Цей метод також спрямований на пошук оптимальної для умов конкретної країни структури державних і правових інститутів, який здійснюється шляхом ідеального відтворення досліджуваних об'єктів стосовно конкретної ситуації. Так, філософи минулого розробили модель правової держави. «Накладаючи» цю модель на Україну, можна з'ясувати, є вона правовою державою чи ні. Крім того, даний метод дозволяє оновити категоріальний апарат науки, передбачити можливі тенденції розвитку держави і права.
40РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
У чому полягає суть порівняльне-юридичного методу?
Які є види порівняльне-юридичного методу?
Які етапи проходить порівняльно-юридичний метод?
У чому полягає суть формально-юридичного методу?
Що таке правове моделювання?
Завдання для дискусії
Проаналізувати положення, згідно з яким немає прав без обов'язків та обов'язків без прав.
Література до розділу 1
Наукова і навчальне-методична література
Белл Д. Грядущеє постиндустриальное общество. Опьіт социа-
льного прогнозирования: Пер. с англ. - М.: Асайетіа, 1999. -
956 с.
Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Совет-
ское государство й право. - 1986. - № 10. - С. 36-45.
Венгеров А.Б. Теория государства й права:. - 3-є изд. -
М.:Юриспруденция, 1999. - 528 с.
Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Копейчи-
ков, С.Л. Лисенков та ін: За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: ЮрІн-
ком Інтер, 2000. - 320 с.
Клименко Н.І. Криміналістика // Юридична енциклопедія: У 6
т. - К., 1998. - Т. 3. - С. 393-394.
КомаровС.А., МалькоА.В. Теория государства й права. Учебно-
метод. Пособ. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 448 с.
Костенко О.М.
Кримінологія // Юридична енциклопедія. - Т. 3.-С. 410-411.
Куликов Л.М. Основи социологии й политологии: Учеб. пособ.
- М.: ФинансьІ й кредит, 1999. - 336 с.
Музика А.А. Кримінальне право // Юридична енциклопедія. —
Т. 3. -С. 400-401.
Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИ-
ОР, 2001. -464с.
Общая теория права й государства: Учебник / Под ред. В.В.
Лазарева. - 2-е над., перераб. й доп. - М.: Юрист-ь, 1996. - 472 с.
Панарин А.С. Политология. Западная й восточная традиция:
Учебник. - М.: Университет, 2000. - 320 с.
Політологія: історія та методологія / За ред. Ф.М. Кирилюка. -
К.: Здоров'я, 2000. - 632 с.
Протасов В.Н. Теория права й государства. Проблеми теории
права й государства: ВопросьІ й ответн. - М.: Новьій юрист, 1999.
- 240 с.
Скакун О.Ф. Історія політичних і правових вчень // Юридична
енциклопедія, - Т. 2. - С. 734-735.
Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон-
сум; Ун-т внутр. дел., 2000. - 704 с.
Стечкин С.Б. Архимед // БСЗ. - 3-є изд. - М., 1970. - Т. 2. - С.
293-294.
Суриков В.В. О термине «синергетика* // Синергетика: ТрудьІ
семинара. Вьш. 3. - М., 2000. - С. 272-275.
Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.:
Юридическая литература, 1971. - 632 с.
Теория государства й права. Учебник / Под ред. В.М. Корельс-
кого й В.Д. Перевалова. - М.: Норма, 2000. - 616 с.
Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Мату-
зова й А.В. Малько. - 2-е изд., перераб й дон. - М.: Юристі,,
2000. - 776 с.
Теория государства н права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.
Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, За
кон й право, 2000. - 640 с.
Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухонос
(мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.
Тимошенко В.І. Історія держави і права // Юридична енцикло
педія- Т. 2. - С. 732-733.
Шаповал В.М. Конституційне право // Юридична енциклопе
дія. -Т. 3. - С. 276-277.
Шевченко Я.М. Цивільне право // Юридична енциклопедія. -
Т. 6. -С. 365.
Шемшученко Ю.С. Адміністративне право // Юридична енцик
лопедія. - Т. 1. - С. 48-49.
Шемшученко Ю.С. Міжнародне право // Юридична енциклопе
дія. - Т. 3. - С. 669.
Художня і популярна література
Кинг С. Несущая огонь // Избранньїе произведения: В 3 т. -
СПб.І Нева-Лад, 1992. - Т. 1. - С. 3-300.
Тготчев Ф.И. Цицерон // Тютчев Ф.И. Сочинения: В 2 т. - М.:
Художественная литература, 1980. - Т. 1. - С. 62.
Глава 10