§ 4. Спеціальні методи пізнання державно-правових явиш

Порівняльно-юридичний метод. Даний метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі

38РОЗДІЛ 1.

періоди і на цій основі виявити переваги й недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку в конкретний регіон чи державу.

Порівняльно-юридичний метод може бути як синхронічним (синхронним), так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння державно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння елементів правових систем).

Порівняльно-юридичний метод складається з таких етапів:

окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;

порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та від

мінностей;

оцінка результатів.

Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних дер-

референдумі. Наприклад, 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Федерації. Формально проголосивши республіканську форму правління змішаного типу, конституція фактично закріпила в Росії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, у п. 4 ст. 111 Конституції РФ, по суті, закріплено його право розпустити Державну Думу у випадку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Голову Уряду. Проте ця конституція була затверджена, що свідчило про підтримку авторитарного режиму в Російській Федерації більшістю її громадян. Інший приклад пов'язаний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої конституції Чилі. Документ, який чилійці Схвалили на референдумі, складається з двох частин - «Основного Закону» і «Перехідних положень».

кож було надане право видавати декрети, що мали силу законів. Роль референдуму розкриває також конституційне формування V Республіки у Франції. Якщо Конституція IV Республіки 1946 року суттєво обмежувала права президента, то прийнята на референдумі 4 жовтня 1958 року Конституція V Республіки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумерації глав у конституціях IV і V Республік Франції дає уявлення про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвячена парламенту і лише V - президенту Республіки. Конституція

Глава 3. Методологія теорії держави і права              39

ж 1958 року другий розділ віддала президенту Республіки, а IV - парламенту. Затвердження Конституції V Республіки безпосередньо пов'язане з особистою популярністю її першого президента - Шарля де Голля. Саме він, як ніхто інший, розумів, що успіх відродження Франції залежить від підтримки перетворень у єдиному суспільстві. І хоча режим особистої влади де Голля, по суті, був одним із різновидів авторитаризму (про що вже згадувалося), проте він користувався великою підтримкою в громадян в період становлення V Республіки, про що і свідчить підтримка проекту Конституції де Голля на референдумі в жовтні 1958 року.

Формально-юридичний метод. Цей метод допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості; дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо.

Так, саме за допомогою цього методу була розроблена класифікація авторитарних державних режимів залежно від мети їхнього встановлення на модернізаційні (режим Петра І було встановлено з метою модернізації Московії), стабілізаційні (режим Шарля де Голля було встановлено для стабілізації ситуації у Франції 1950-х років), тиранічні (режим Івана Грозного було встановлено для задоволення особистих потреб царя) та деструктивні (режим Августо Піночета Угарте був спрямований на обмеження прав та свобод громадян Чилі).

Правове моделювання полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність, і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше. Цей метод також спрямований на пошук оптимальної для умов конкретної країни структури державних і правових інститутів, який здійснюється шляхом ідеального відтворення досліджуваних об'єктів стосовно конкретної ситуації. Так, філософи минулого розробили модель правової держави. «Накладаючи» цю модель на Україну, можна з'ясувати, є вона правовою державою чи ні. Крім того, даний метод дозволяє оновити категоріальний апарат науки, передбачити можливі тенденції розвитку держави і права.

40РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

У чому полягає суть порівняльне-юридичного методу?

Які є види порівняльне-юридичного методу?

Які етапи проходить порівняльно-юридичний метод?

У чому полягає суть формально-юридичного методу?

Що таке правове моделювання?

Завдання для дискусії

Проаналізувати положення, згідно з яким немає прав без обов'язків та обов'язків без прав.

Література до розділу 1

Наукова і навчальне-методична література

Белл Д. Грядущеє постиндустриальное общество. Опьіт социа-

льного прогнозирования: Пер. с англ. - М.: Асайетіа, 1999. -

956 с.

Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Совет-

ское государство й право. - 1986. - № 10. - С. 36-45.

Венгеров А.Б.  Теория государства й права:.  - 3-є изд.  -

М.:Юриспруденция, 1999. - 528 с.

Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Копейчи-

ков, С.Л. Лисенков та ін: За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: ЮрІн-

ком Інтер, 2000. - 320 с.

Клименко Н.І. Криміналістика // Юридична енциклопедія: У 6

т. - К., 1998. - Т. 3. - С. 393-394.

КомаровС.А., МалькоА.В. Теория государства й права. Учебно-

метод. Пособ. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 448 с.

Костенко О.М.

-С. 410-411.

Куликов Л.М. Основи социологии й политологии: Учеб. пособ.

- М.: ФинансьІ й кредит, 1999. - 336 с.

Музика А.А. Кримінальне право // Юридична енциклопедія. —

Т. 3. -С. 400-401.

Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИ-

ОР, 2001. -464с.

Общая теория права й государства: Учебник / Под ред. В.В.

Лазарева. - 2-е над., перераб. й доп. - М.: Юрист-ь, 1996. - 472 с.

Панарин А.С. Политология. Западная й восточная традиция:

Учебник. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

Політологія: історія та методологія / За ред. Ф.М. Кирилюка. -

К.: Здоров'я, 2000. - 632 с.

Протасов В.Н. Теория права й государства. Проблеми теории

права й государства: ВопросьІ й ответн. - М.: Новьій юрист, 1999.

- 240 с.

Скакун О.Ф. Історія політичних і правових вчень // Юридична

енциклопедія, - Т. 2. - С. 734-735.

Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон-

сум; Ун-т внутр. дел., 2000. - 704 с.

Стечкин С.Б. Архимед // БСЗ. - 3-є изд. - М., 1970. - Т. 2. - С.

293-294.

Суриков В.В. О термине «синергетика* // Синергетика: ТрудьІ

семинара. Вьш. 3. - М., 2000. - С. 272-275.

Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.:

Юридическая литература, 1971. - 632 с.

Теория государства й права. Учебник / Под ред. В.М. Корельс-

кого й В.Д. Перевалова. - М.: Норма, 2000. - 616 с.

Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Мату-

зова й А.В. Малько. - 2-е изд., перераб й дон. - М.: Юристі,,

2000. - 776 с.

Теория государства н права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.

Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, За

кон й право, 2000. - 640 с.

Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухонос

(мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

Тимошенко В.І. Історія держави і права // Юридична енцикло

педія- Т. 2. - С. 732-733.

Шаповал В.М. Конституційне право // Юридична енциклопе

дія. -Т. 3. - С. 276-277.

Шевченко Я.М. Цивільне право // Юридична енциклопедія. -

Т. 6. -С. 365.

Шемшученко Ю.С. Адміністративне право // Юридична енцик

лопедія. - Т. 1. - С. 48-49.

Шемшученко Ю.С. Міжнародне право // Юридична енциклопе

дія. - Т. 3. - С. 669.

Художня і популярна література

Кинг С. Несущая огонь // Избранньїе произведения: В 3 т. -

СПб.І Нева-Лад, 1992. - Т. 1. - С. 3-300.

Тготчев Ф.И. Цицерон // Тютчев Ф.И. Сочинения: В 2 т. - М.:

Художественная литература, 1980. - Т. 1. - С. 62.

Глава   10