Создание эффективного механизма мобилизации финансовых ресурсов для реализации городских инвестиционных программ
•социально-значимые объекты, финансируемые за счет средств консолидированного бюджета города на текущий год;
высокоэффективные коммерческие проекты.
Поддержка со стороны органов местного самоуправления города должна оказываться исключительно предприятиям:
не имеющим просроченной задолженности по ранее представленным средствам из консолидированного бюджета города;
не имеющим задолженности по платежам в бюджет и внебюджетные фонды;
не находящиеся в стадии реорганизации, ликвидации или банкротства.
Поддержка со стороны органов местного самоуправления в рамках реализации инвестиционных программ города должна также предоставляться предприятиям при условии долевого финансирования проекта и максимальной диверсификации рисков. Основным источником финансирования проекта должны быть собственные средства предприятия. Органы местного самоуправления города могут использовать следующие формы поддержки высокоэффективных социально значимых инвестиционных проектов, включенных в ежегодные инвестиционные программы города:освобождение инвестора/предприятия от местных налогов и сборов; а также областных налогов в части, зачисляемой в консолидированный бюджет города;
по налогу на имущество, создаваемое или приобретаемое для реализации инвестиционного проекта;
політичних протистоянь, який використовує нагальні проблеми суспільства лише в якості декорацій; радикально різні погляди мера і більшості в радах, які навіть не намагаються обіцяти злагоджених дій; безкінечне тяганина резини у створенні депутатських комісій? Скільки потрібно часу, щоб це все вщухло? Рік чи й всі чотири? Можливо саме для цього місцевим радам дали можливість працювати більше на рік? Цікаво, що має зникнути, щоб розірвалися зачаровані кола місцевого самоврядування: влада грошей, амбіцій чи дурості?
Якщо все ж таки говорити про особливості місцевого самоврядування в Україні і розглядати це питання з точки зору забезпеченості кваліфікованими кадрами, які можуть швидко і адекватно реагувати на зміни в нестабільному українському суспільстві, то виявиться, що людей, які дійсно бачать своє життєве покликання у розбудові самоврядних громад можна перерахувати на пальцях.
Скоріше всього це сильні духом, загартовані начальники, які повністю віддаються справі, або молоді люди, сповнені ідей і віри у світле майбутнє (перспектива у них у більшості випадків не сонячна: у разі влаштування на роботу їх чекає або миттєве розчарування, або довга та нудна дорога по службовим сходинкам, яка в кінці-кінців переводить вчорашні мрії в сьогоднішні нудні будні доручень начальника). Про процент службовців, які мають вищу освіту у сфері державного управління нічого і говорити - це переважно керманичі самоврядування або ті, хто готується ними стати.Отож і виходить, що блукаюча в народі думка про те, що державними чиновниками стають або ідіоти, або патріоти, все ж не безпідставна. Це ні в якому разі не натяк на обмеження розумових здібностей, це просто афористичний голос народу, адже не треба великого розуму, щоб з легкої руки впливового знайомого чи родича опинитися в затишному кабінеті і тихенько заробляти на чималу пенсію. За роки незалежності панібратство стало суспільною хворобою аж ніяк не доречною в сфері самоврядування. Якщо зараз начальник відділу з більшим ентузіазмом запрошує в кабінет реалізатора косметики, ніж громадянина з реальними проблемами, то чи взагалі доречно говорити про ефективне функціонування органів місцевого самоврядування?
Сьогодні весь цивілізований світ заробляє гроші чесною фізичною та інтелектуальною працею, а не хапальницьким способом. Люди, які присвячують себе місцевому самоврядуванню, обов'язково високоінтелектуальні, спеціально підготовлені та віддані своїй державі. То чому українці не можуть стати такими? Можливо, нам просто не вистачає бажання та віри, чи може нам буде сумно спати, якщо не обдуримо та не обкрутимо.
Сьогодні, як ніколи, українське самоврядування потребує нових ідей, рішень і поглядів, на місцях потрібні кадри, які 'їможуть професійно втілювати реформи з урахуванням специфіки певної громади. Тому прийшов час тим, хто повростав у казенні крісла або переосмислити взагалі своє призначення в цій сфері, або звільнити місце тим, хто своє покликання вже давно усвідомив. Якщо добре придивитися, то можна помітити величезні черги молодих людей, які готові
будувати справжнє місцеве самоврядування. У них мало досвіду, але вони можуть швидко вчитися, небагато брати, але багато віддавати. То може все ж треба дати шанс новим людям?
Ірина Мирча, інтерн Харківської міської ради программу г. Севастополя за счет бюджетных и внебюджетных финансовых ресурсов.