<<
>>

Правовий звичай

— це правило поведінки, яке в результаті багаторазового повторення в часі й просторі набирає певної стійкості, закріплюється у практичному досвіді та психології людей, санкціоноване державою шляхом посилання на нього в нормі закону або використання його як основи судового рішення.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка . — К.: МАУП,2004. — 144 с.: іл. — Бібліогр.: с. 135-141.. 2004

Еще по теме Правовий звичай:

  1. § 2. Правовий звичай Правовий звичай є історично першою формою права.
  2. § 5. Правовий звичай
  3. 2. Правовий звичай.
  4. § 7. Правовий звичай
  5. § 10. Правовий звичай
  6. § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
  7. 11. Міжнародний звичай як джерело МП.
  8. §2. Звичай та звичаєве право
  9. § 5. Звичай в англо-американській правовій сім'ї
  10. § 7. Звичай у системі джерел романо-германського права
  11. § 4. Право і звичай
  12. 14. Співвідношення м/н звичаю та м/н договору.
  13. 37.Міжн-прав-й звичай як джерело МЕП.
  14. Однако правовая идеология значительно превосходит правовую психологию по степени и характеру познания права. Если правовая