Зарубіжні теорії творчості
Асоціативна теорія творчості є однією з перших, представлена роботами Дж.Мілля, А.Бена, Г.Спенсера, Т. Рібо, В.Вундта, Г.Еббінгауза, Т.Цигена, В.Джемса, Е.Торндайка.
Головним елементом мислення у цій теорії вважається повторення, звичка і минулий досвід.
Нові ідеї - асоціації старих. Мислення обмежене процесом розв’язання задач. Чим більше асоціацій, тим продуктивнішим є творчий процес. Головну роль відіграють асоціації за подібністю.Психоаналітична теоріявідома як учення Зигмунда Фрейдата його послідовників. Сфера несвідомого, зокрема статеві потяги, відіграють особливу роль як причини психічних захворювань, а також як рушії створення вищих цінностей. Бажання сили, слави та жіночої любові - головні мотиви творчості. У суспільстві людина змушена відмовитися від задоволення своїх вроджених особистих потягів і принести їх у же-
ртву суспільству. Статеві потяги сублімуються, тобто зазнають певних деформацій та виявляються згодом у різних сферах творчості.
К.Г.Юнг дав своєрідне тлумачення несвідомих мотивів поетичної творчості. Він вважав несвідоме явищем історичним, вродженим надбанням людини, отриманим від попередніх поколінь у вигляді «архети- пів думки», закарбованих у структурах мозку. Людина усвідомлює ар- хетипи уві сні. Творчий процес полягає у несвідомому оживленні архетипу, він є «автономним комплексом», непідвладним волі людини. Творчі імпульси керують людиною, незважаючи на міркування особистого благополуччя.
Вюрцбурзька школа, яка займалась глибоким дослідженням мисли- тельних процесів людини при розв’язанні задач, для психології творчості цікава своїм інтроспективним напрямом та теорією О.Зельца.
Дослідження творчості інтроспективного напряму (О.Кюльпе, А.Майер, І.Орт, Н.Ах, К.Бюллер, К.Тейлор) вирішували задачу пошуку та пояснення особливих елементів творчого мислення. Н.Аху належить аналіз механізмів творчого мислення.
Він вирізняє в творчій задачі два компоненти: детермінуючі тенденції та уявлення мети. Ситуація задачі викликає творчий процес, а мислення - це процес розв’язання задач.Теорія інтелектуальних операцій творчого процесу розроблена Отто Зельцем. Автор доводив, що методи розв’язання задач - це різні комбінації головних інтелектуальних операцій. Для пояснення механізму творчості запровадив поняття антиципації (передбачення). Творчість відбувається завдяки тому, що за відомими елементами задачі людина передбачає властивості невідомого. Використання інтелектуальних операцій залежить від особливостей задачі, а саме від її новизни (чи вже розв’язувалась подібна, чи постала вперше).
Головними операціями О.Зельц вважав «доповнення комплексу», абстракцію та репродукцію подібності. Задача - це своєрідний неповний комплекс умов. Знаходження невідомого доповнює комплекс умов задачі.
Гештальтпсихологічна теорія розроблена В.Келлером, К.Кафкою, М.Вертгеймером, К.Дункером.
Мислення має творчу природу, в процесі мислення виникає новий «гештальт» (образ, структура). Макс Вертгеймер вважав, що центральним моментом розв’язання творчої задачі є подолання суперечності між елементами, в результаті якого «погана» структура задачі переходить у «хорошу».
К.Дункер вивчав, як з проблемної ситуації виникає розв’язання творчої задачі та якими методами можна його досягти. Процес розв’язання він вбачав у послідовній трансформації умов.
Біхевіоризм, необіхевіоризм (Дж.Б.Уотсон, В.С.Хантер, К.-Л.Халл, Б.Скіннер, К.В.Спенс, Х.Кендлер) досліджували творчість у зв’язку з поясненням людської поведінки.
Суттєвим недоліком цих досліджень було те, що правильні висновки з експериментів на тваринах безпідставно переносились на людину. У мисленнівбачали форму пристосування людини до нових умов. Метод спроб і помилок, характерний для пристосування, дозволяє з успіхом розв’язувати і творчі задачі.
Процес розв’язання - це послідовна актуалізація різних за силою навичок, пов’язаних з об’єктами ситуації. Подібні ідеї захищав Дж.Б.Гілфорд у чинникному аналізі інтелекту.Концепція бісоціації. Артур Кестлер, англійський письменник і дослідник, розглядає творчість усіх живих істот, шукає спільність принципу творчості на різних рівнях еволюції. Відштовхуючись від асоціативної теорії творчості, основою цього принципу вважає пошук прихованих подібностей в об’єктах та знаннях. Метод пошуку - бісоці- ативний акт, що полягає у поєднанні раніше не пов’язаних рівнів, площин досвіду, структур. Цей метод дозволяє розглядати об’єкт одночасно в різних планах. Якщо асоціація - це звичний зв’язок, то бісоціа- ція - нові, ніким не помічені й оригінальні зв’язки, включені в нову систему. Психологічною основою бісоціації є здатність до одночасної активності свідомості на різних її рівнях, у різних системах досвіду (див. рис.16, 17).
Рис. 16. Виникнення нової ідеї за допомогою асоціації в одній площині досвіду
Рис. 17. Знаходження нової ідеї на перетині площин досвіду за допомогою бісоціації (еврика - процес)