Загальні ознаки конфлікту

Слово «конфлікт» багатозначне, походить від лат. Conflictus - зітк­нення. Має наступні основні значення (за Н.В.Грішиною, 2000):

• Стан відкритої боротьби, війна, битва;

• Дисгармонія у взаєминах людей, зіткнення протилежностей;

• Психічна боротьба між взаємовиключними можливостями;

• Протиборство характерів, героїв у творах художньої літератури, кіно;

• Емоційна напруга внаслідок непримиренності внутрішніх наста­нов з вимогами ситуації.

Узагальнює ці семантичні нюанси значення «зіткнення протилеж­них опозиційних сторін» (найчастіше 2-х).

Теорія конфлікту розроблена недостатньо. Проте на Заході вже про­тягом декількох десятиріч, особливо в кінці XX ст., прикладний аспект цього наукового напряму одержав грунтовний розвиток. Написані сотні книг про конфлікти й способи їх розв’язання, систематично видаються журнали, реферати й збірки статей. Є всі підстави говорити про ство­рення самостійної комплексної науки конфліктології,предметом якої є вивчення природи, причин, механізму конфліктів у людському суспільс­тві, а також розробка шляхів їх запобігання й розв’язання. У нашій країні ця наука почала розвиватись лише останнім часом, хоча вже ви­дано немало робіт про конфлікти й шляхи їх залагодження.

Перші дослідження конфліктів здійснено у соціології та психології. Водночас, саме у психології накопичено найбільш значний експериме­нтальний матеріал з конфліктології.

Більшість дослідників погоджується, що основою конфлікту є супе­речність, але вона призводить до конфлікту лише за певних психологі­чних умов, а саме: суперечність повинна усвідомлюватись і сприйма­тись людиною як значуща. У такій ситуації людина переживає неприємні емоції (напруги, тривоги, невпевненості, роздратування), які мотивують її до пошуку виходу з цього стану.

Наприклад, учень вважає, що вчитель до нього несправедливий і пе­реживає цю ситуацію.

Конфлікт - це суперечність, яку людина сприймає як значущу жит­тєву проблему, що вимагає свого розв’язання й викликає активність з її подолання.

Дискусія виникла з приводу включення до психологічних ознак конфлікту агресивності, ворожості, деструктивних дій учасників. Біль­шість учених погоджується у тому, що конфлікт супроводжується нега­тивними емоціями, до яких належать агресивність, ворожість тощо (А.Я.Анцупов, А.И.Шипилов, 2002; Н.В.Гришина, 2000).

Разом з поняттям конфлікту використовуються близькі за значен­ням, але не тотожні за змістом терміни ворожість, суперництво, конку­ренція, криза.

Конкуренція - це особливий тип протиборства, мета якого - отри­мання вигоди, прибутку або сприятливого доступу до дефіцитних мате­ріальних і духовних цінностей. У конкуренції чітко позначені й усвідо­млені цілі, кінцевий результат. Конкуренцію не завжди супроводжує конфлікт. Особливість конкуренції полягає у використанні тільки тих форм боротьби, які визнані морально-правовими.

Суперництво - це боротьба суб’єкта за визнання його особистих до­сягнень суспільством, групою, індивідами. Для нього властива демонс­трація взаємної переваги шляхом досягнення загальнозначущих прес­тижних цілей. Об’єктом суперництва бувають кращі соціальні або професійні позиції, винагороди, оцінки, визнання колег або керівницт­ва. Суперництво не завжди переходить у конфлікт.

Змагання - більш формалізований і мирний тип суперництва, при якому чітко визначені й проголошені його форми та цілі.

Ворожість - це фіксована психологічна установка, готовність до конфліктної поведінки. Ворожість не завжди переходить у конфлікт і не завжди у конфлікті домінує ворожість.

Криза — це стан системи, за якого неможливе одночасне задоволення різноспрямованих інтересів. Криза - це результат патологічних змін у змісті й формах життя населення; серйозних порушень механізму конт­ролю у політиці, економіці, культурі; вибуху масового невдоволення. Кризи часто переходять у конфлікти і супроводжують їх, але не кожен конфлікт породжує кризу.

Суперечність - об’єктивний, не завжди усвідомлюваний і зовні по­мітний стан системи, за якого виявляються неузгоджені інтереси, цілі, цінності її елементів. Суперечність завжди лежить в основі конфлікту. Конфлікт - зовнішня форма прояву суперечностей, протиборча поведі­нка з приводу суперечності.

У цілому слід зауважити, що всі перелічені явища - є провокуючи­ми конфлікт чинниками, але не збігаються з ним.

2.