Вищі почуття

Вищі почуття відображають ставлення особистості до явищ соціа­льної дійсності, вони є результатом формування в умовах навчання та виховання. Рівень особистісного розвитку людини оцінюється за тим, якою мірою їй властиві ці почуття.

Моральні почуття відображають стійке ставлення людини до інших та до себе, до суспільних явищ і норм (любов, заздрість, відповідаль­ність, совість, чемність). За допомогою цих почуттів людина оцінює вчинки інших, регулює взаємини із ними.

Естетичні —відображають ставлення особистості до явищ прекрас­ного та потворного (насолода, захопленість, огида). Почуття прекрас­ного викликають гармонія побудови, звучання, рухів, симетрія, пропо­рційність у явищах природи, предметах побуту й мистецтва. Індивідуальні особливості естетичних почуттів називають естетичним смаком. Найвищий рівень естетичних почуттів становлять гумор, по­чуття трагічного, комічного, які безпосередньо пов’язані з моральними почуттями й стосуються краси людських взаємин.

Праксичні —це переживання людиною свого ставлення до різних ви­дів діяльності (радість успіху, сумління, натхнення). Іноді їх об’єднують з моральними, оскільки діяльність є також соціальним явищем. Вони виникають у діяльності й залежать від її організації та умов. Позитивні емоції викликає творча, самостійна діяльність. Робота з примусу викликає відразу.

Інтелектуальні - відображають ставлення особистості до пізнава­льної діяльності (сумнів, здивування, впевненість, інтерес). Виконують важливу роль у навчанні та в науковій діяльності.

До проведення уроку ставиться вимога наповнення його емоційним змістом, який є умовою формування вищих почуттів. Плануючи урок, учитель конструює умови, що викликають переживання учнів. При цьому слід враховувати особливості навчального матеріалу. На уроках біології, літератури є можливість забезпечити найбільш сприятливі умови розвитку естетичних і моральних почуттів. На уроках хімії, ма­тематики, фізики - насамперед, інтелектуальних.Однаку педагогічному процесі завжди є можливість звернути увагу учнів на красу явищ при­роди, гармонійність та злагодженість їх побудови, на їх значущість для людини. Отже, на кожному уроці варто викликати в учнів цілий ком­плекс різноманітних емоцій, що є важливим чинником їх діяльності та розвитку.

6.