З. Стратегія і тактика розв’язання задачі
На основі досліджень діяльності професійних конструкторів виріз- няютьнизку стратегій розв’язання творчих задач (В.О.Моляко, 1983). Поняття стратегії охоплює всю структуру процесу розв’язання: розу- міння умови, планування і формування задуму, його перевірку та реалізацію.
Всі ці дії суб’єкта підпорядковані певній розумовій тенденції, яка й визначає стратегію. Остання регулює процес пошуку рішення задачі. Вона має індивідуальні особливості внаслідок певних установок, запасу знань, умінь, досвіду творчої діяльності, здібностей, розумового розвитку суб’єкта. Головні компоненти структури стратегії: розуміння, задум та переконання у їх правильності. В.О.Моляко розрізняє п’ять основних стратегій за провідними розумовими операціями: аналогізування (пошук аналогів);комбінування (перевага комбінуючих дій); ре- конструювання (перевага реконструктивних дій); універсальна стратегія (однаковий вміст вищезгаданих дій); стратегія випадкових підстановок.Кожна стратегія реалізується системою конкретних дій, які утворюють розумову тактику. Моляко В.О. дає характеристику шістнадцятьом таким діям.
Інтерполяція - заміна однієї з частин приладу новою з потрібними функціями.
Екстраполяція - додавання нового елементу до механізму, зовнішня добудова.
Редукція - зменшення розмірів та інших параметрів (швидкості, об’єму тощо).
Гіперболізація - протилежна до попередньої, передбачає збільшення параметрів об’єкту.
Дублювання - використання у новому пристрої вже відомої деталі, вузла чи функції.
Розмноження - використання у новому пристрої кількох однакових деталей або виконання однієї функції кількома елементами.
Заміна однієї деталі іншою.
Модернізація - пристосування пристрою до нових умов. Конвергенція - поєднання протилежних властивостей або структур. Деформація та трансформація - зміна зовнішніх ознак (форми деталі) при збереженні принципу будови.
Інтеграція - побудова механізму з частин різних приладів.
Базова деталь - використання головної базової та інваріантної (незамінної) за своїми властивостями деталі, до якої додаються другорядні (варіативні).
Автономізація - перетворення спочатку однієї з частин механізму, яке потім визначає перебудову всіх інших.
Послідовне підпорядкування -дії виконуються ланцюжком від однієї деталі до іншої.
Перестановка - зміна розташування деталі у механізмі.
Диференціація - розмежування структур і функцій у приладах.
Тактика залежить переважно від ситуації, тому її називають ситуативною ознакою процесу рішення, а стратегія визначається індивідуальними якостями особистості винахідника. Її вважають особистісною ознакою.
4.