Розвиток творчості як удосконалення здатності до постановки питань

Питання - важливий показник творчих можливостей дитини, прояв її творчого мислення. Вже з перших років життя дитина в якості одного із способів пізнання дійсності використовує питання, звернені, насам­перед, до дорослого.

За допомогою питань пізнавальна діяльність організовується й отримує певну логічну структуру. Не випадково вчителі рекомендують учням розв’язувати задачу, відповідаючи на низку питань. Уміння ста­вити питання лежить в основі здатності особистості до виділення про­блем, що зумовлюють мотивацію пошукової діяльності. Пізнавальні функції питань тісно переплітаються з комунікативними процесами, адже питання ми ставимо й самі собі, організовуючи свою пізнавальну діяльність, а також й іншим людям, привертаючи їх увагу, прилучаючи їх до спільного вирішення проблем. Таким чином, питання виконують різноманітні функції, слугуючи синтезуючим чинником для творчості, пізнання, спілкуваннядитини. Головні функції дитячих питань позна­чаються як пізнавальна і комунікативна. У сфері пізнання питання слу­гують засобом рефлексії свого мислення, власне розширення досвіду, а також регуляції процесу пошуку. У сфері спілкування питання дітей слугують засобом емоційного співпереживання, встановлення контакту, спонукання співрозмовника до дії. Головні функції питань відображені у табл. 16.

Таблиця 16

Функції питань

У дітей здатність до постановки питань інтенсивно виявляється вже на першому році життя.

Протягом дошкільного дитинства проходить кілька етапів розвитку питань. Перший вік питань виникає у два-три роки, коли малюк вже оволодів активним мовленням і з’явились питання ситуативного харак­теру про назви предметів, їх місцезнаходження. На цьому етапі перева­жає комунікативна функція питань. Дитина також відповідає на питан­ня дорослих, які ставлять їх у певній послідовності (про назву, ознаки, напрям, місце, причини). Ця послідовність задає дитині схему дослі­дження ситуації у майбутньому.

Другий вік питань триває від двох з половиною до шести-семи років. Спостерігається найбільша інтенсивність питань у мовленні ди­тини. Переважають пізнавальні питання з метою отримати інформацію про дійсність. Питання набувають оригінального, несподіваного, твор­чого характеру, стосуються причини і часових ознак явища. Не випад­ково дітей цього віку називають «чомучками». Дитина наполягає на ві­дповіді, висловлює свою незгоду зі змістом відповіді, що свідчить про самостійне мислення. Виникає основа для появи внутрішніх питань.

З трьох років з’являється змістовне спілкування з ровесниками, яке сприяє засвоєнню знань, розвитку вмінь пояснювати і обгрунтовувати свої висновки. Незважаючи на велику кількість питань до дорослого та ровесників, дошкільник ще не вміє використовувати їх при дослідженні проблемної ситуації. Так, 15-20% п’яти -шестиліток просто описує си­туацію, інші - не вміють чітко сформулювати питання.

У молодшому шкільному віці ініціатива у діалозі переходить до вчителя, дитина переважно дає відповіді.

Діти краще оволодівають внутрішнім діалогом, що є однією з при­чин зменшення кількості питань до дорослого. Цей вік сензитивний у розвитку здібності виділяти й досліджувати невідоме у проблемній си­туації.

У підлітковому віці зростає доля спілкування між учнями. Вчителі ставлять питання, які вимагають від учнів мислити. На уроках виника­ють дискусії. Але все одно у спілкуванні з педагогом переважає схема «питання вчителя - відповідь учня». Зацікавленість учнів навчанням рі­зко знижується, але загальна допитливість залишається високою, пи­тання урізноманітнюються і значно розширюються, набувають філо­софського спрямування. Найбільше підлітків цікавлять теми війни й миру, життя і смерті, космосу, Всесвіту, екології, природи. У старших підлітків кількість питань дещо знижується. Виникають питання- гіпотези, що є засобом дослідницької активності, творчої за своєю при­родою.

Період 11-14 років сензитивний для формування самостійного твор­чого мислення.

Питання старшокласників (14-17 років) помітно звужуються, «приземлюються», учні менше задумуються над філософськими питан­нями, що так хвилюють молодших підлітків. Причини таких змін ле­жать у:

— прийнятій формі спілкування педагога з учнями;

— негативних наслідках питань (незадоволення вчителя, зниження оцінки);

— страх виглядати дитиною, смішним, недоречним;

— заборони на питання, які цікавлять найбільше (О.М.Матюшкін).

Значущість здатності дитини до постановки питань у процесі вирі­шення творчих, пошукових, винахідницьких задач ставить перед педа­гогами важливу задачу розвитку цієї властивості у дітей.

3.