Психологічні особливості творчості особистості у різні періоди життя

Більшість психологів підкреслює тісний, взаємообумовлений харак­тер розвитку особистості та її творчості (В.В.Клименко, Г.С. Костюк, В.О.Моляко, А.В. Роменець та ін.). У теорії В.В.Давидова розглянуторі- зні вікові періоди особистісного розвитку у зв’язку зі становленням творчості у дитинстві.

Немовлячий та ранній вік: виникають ранні форми уяви та свідомості.

Дошкільний вік: виконання дитиною самостійних дій. Її здатність узгоджувати свої дії з задумом, що виникає на основі такої властивості уяви, як «схоплювання» цілого раніше його частин. Виникають елемен­тарні форми пізнавальної та художньої творчості.

Молодший шкільний вік. В умовах повноцінної навчальної діяльнос­ті діти оволодівають основами теоретичної рефлексуючої свідомості і мислення, а також загальною орієнтацією у «високому» мистецтві. У шкільному віці розвиток творчості набуває специфічного змісту розв’язання проблемних задач, зростає роль мислення. Водночас, твор­чі можливості дітей ще обмежені. Вони прагнуть до якомога конкрет­нішої умови задачі, невідоме намагаються визначити шляхом відгаду­вання, не вміють оперувати символами. Пошук інформації відбувається у конкретній формі, вміст абстрактних питань незначний. Переважаю­чий спосіб рішення - спроби і помилки (О.М. Сидорова, 1988).

Я.О.Пономарьов (1976) основою розвитку творчості дитини вважав розвиток внутрішнього плану дії. Етапами цього розвитку є:

• окремі предметні перетворення без усвідомлення їх способу;

• зовнішнє розв’язання задачі шляхом елементарного маніпулювання. Зовнішня репродукція вербально презентованого готового рішення;

• маніпуляція уявленнями. Внутрішня репродукція зовні викона­них дій (спроможність сформулювати хід рішення);

• маніпуляція уявленнями з побудовою на цій основі плану рішен­ня аналогічної задачі;

• здійснення зовнішніх систематичних, послідовних дій за розгор­нутою внутрішньою програмою.

Вікова динаміка етапів внутрішнього плану дій є наступною: 1 клас загальноосвітньої школи - 2-3 етап; 2-4 класи - 3-4 етап; 5-11 класи - 4 етап.

Періодизація творчості, представлена у працях В.А.Роменця, органі­чно координується із авторською концепцією творчості особистості (2001). Поняття творчості у концепції автора розширюється до косміч­них явищ, до способу розвитку Всесвіту. Запропонована періодизація простежує становлення центрального, на думку автора, механізму тво­рчості, яким є вчинок, що водночас слугує критерієм особистісного ро­звитку. На матеріалі прикладних та експериментальних досліджень ро­зглянуто розвиток творчості у тісній єдності творення особистістю себе із перетворенням нею оточуючого світу. Онтогенез творчості постає як розгортання творчих можливостей особистості від раннього дитинства до переходу в стан зрілості за наступними етапами.

Дитячий вік: розвивається творча уява на основі таких форм актив­ності, як предметна дія, гра, малюнок. Дитина оволодіває своїм тілом та матеріальними предметами з найближчого оточення. Предметна дія пі- дготовлює гру, в якій велике значення має здатність переносити функ­ції одних предметів на інші. Психологічною умовою гри є уявне розд­воєння предмету на річ і на її уявлюване значення, функцію. Так, дитина користується замінниками, знаючи, що олівець залишається олівцем, але в грі може виконувати функцію гребінця або ложки тощо. Таким чином складаються умови для оволодіння символами.

Підлітковий вік. Формується повна структура вчинку. Він набуває самостійної цінності для підлітка, а не тільки ролі засобу досягнення інших цілей.

Характерною рисою юнацького віку є творча переробка буденних вражень, пов’язана із прагненням до пізнання й діяльності. У період молодості людина здатна до кращого поєднання суперечливих тенден­цій у своїй свідомості, до компромісів, до неоднозначного погляду на ситуацію.

У зрілому віці зменшується вміст фантазувань, відірваних від життя, а реалістична, активна, втілювана творча уява розквітає.

Теорія творчості В.В.Клименка(1998) розкриває розвитоктворчості особистості в єдності основних функцій психіки: відображувальної, проектувальної та матеріалізуючої (опредметнювальної). Виступаючи в єдності, вони зумовлюють появу відкриттів, винаходів, художніх обра­зів. Розвиток творчості полягає у досягненні гармонії між складовими механізму творчості. Періодизація розвитку механізму творчості, за В.В. Клименком, відповідає ряду чисел Фібоначчі. Цей ряд утворений з натуральних чисел, кожне наступне у ньому дорівнює сумі двох попе­редніх, а відношення між сусідніми числами постійне і становить 0,618: 1,1,2,3,5,8,13,21,34,55,89... Число 0,618 називають «божественною про­порцією», «золотим діленням», а Леонардо да Вінчі вжив до нього тер­мін «золотий перетин».

Числа Фібоначчі поділяють людське життя на етапи:

• нуль років - народження дитини із закладеними у ній можливос­тями, початок самостійного життя, яке спрямоване на досягнення нової гармонії;

• один рік - опанування ходою та вивчення найближчого оточення;

• два роки - розуміння мови та виконання дій за словесними вказі­вками;

• три роки - дитина діє за самонаказами, висловленими у зовніш­ньому мовленні, ставить запитання;

• п’ять років - вік «грації» - гармонія психомоторики, пам’яті, уя­ви і почуттів, що дає можливість дитині охопити світ у цілому;

• вісім років - панування почуттів, яким підпорядкована уява, а мислення спрямоване на збереження внутрішньої та зовнішньої гармо­нії життя;

• тринадцять років - з’являється механізм таланту перетворення матеріалу, набутого в процесі опанування доробком культури, науки, мистецтва, розвивається власний талант до створення нового;

• двадцять один рік - механізм творчості наблизився до стану гар­монії, спроби талановитої роботи, через яку розкриваються природні можливості;

• тридцять чотири роки - вік Ісуса Христа - гармонія мислення, почуттів, уяви і психомоторики з енергопотенціалом, що забезпечує здатність до геніальної роботи;

• п’ятдесят п’ять років - мислення підпорядковує почуття, праг­нення зберегти гармонію душі та тіла і можливість на цій основі стати творцем.

2.