Психологічне визначення творчості, труднощі її вивчення

Творчість - діяльність людини, результатом якої виступають нові духовні та матеріальні цінності. Як зазначав К.Е.Ціолковський, усі ба­гатства, вся краса світу створені винахідницьким генієм людини.

При вирізненні творчості серед інших форм активності людини слід орієнтуватись на наступні її ознаки.

1. Творчість - діяльність, що полягає у виробництві суттєво ново­го (предметів, способів діяльності, як матеріальних так і духовних, сус­пільних цінностей).

2. Для творчості властиве використання нестандартних способів й засобів - оригінальність.

3. Творчість передбачає створення нових корисних комбінацій з елементів існуючих предметів, способів, засобів шляхом комбінування.

4. Творчість органічно пов’язанаіз пізнанням та законами дійсності. Створюючи нові цінності, людина спирається на свої знання й водночас

розширює їх. Акт творчості є і актом пізнання. Два основні шляхи й функції пізнання - це розкриття існуючих закономірностей,по-перше, через відображення дійсності, а по-друге, у процесі перетворення дійс­ності, у творчості.

5. Головним змістом творчості є постановка і розв’язання проблем, що виникають як суперечності на шляху задоволення потреб людини.

6. Творчість є формою розвитку суспільства, середовища, культури.

7. Творчість становить вищий вид діяльності, форму розвитку та родову сутність й ознаку людини.

8. Творчість спирається на єдність духовного й матеріального. Ідеаль­не перетворення випереджує матеріальне, предметне (А.Т.Шумілін, 1989).

Згідно із наведеними вище загальними ознаками творчості, вона пе­редбачає створення суттєво нового для суспільства. Однак, «у психоло­гічному аспекті під творчістю слід розуміти процес створення, відкрит­тя чого-небудь нового, раніше для цього конкретного суб’єкта невідомого» (В.О.Моляко, 1983).

Певні методологічні обмеження гальмують дослідження психологі­чних особливостей творчості.

1) Однобічне розуміння психіки або як ідеального, або як матеріально­го. Подолання однобічності передбачає необхідність розрізняти онтологіч­ний і гносеологічний аспекти в дослідженнях психіки. У першому з цих аспектів психіка постає як матеріальне явище буття. У другому аспекті (гносеологічному) психіка постає як відображення буття, тобто ідеальне явище. Ідеальне - результат абстракції змісту моделі певного оригінала від його матеріальності. Зміст - це образ (копія) оригінала. Наприклад, фотог­рафія несе образ - це ідеальне, а те, з чого вона зроблена, якість паперу - матеріальне, яке глядача не цікавить. Образ - результат пізнавального спі- вставлення моделі з її оригіналом, а не прояв ідеальної субстанції.

2) Відсутність чітких критеріїв творчості. Традиційне визначення творчості як діяльності людини, що створює нові матеріальні та духов­ні суспільно значущі цінності - незадовільне. Ним заперечується твор­чість дітей, її прояви при розв’язанні ломиголовок, у процесі навчання. З іншого боку, в історії відомі факти, коли досягнення творчої думки людини набували суспільної значущості лише згодом.

Задача полягає в розробці універсальних критеріїв творчості стосо­вно різних сфер її прояву (соціальної, психічної тощо), в якості одного з яких пропонується критерій розвитку (В.А.Роменець, 2001). Водночас, ставиться питання про творчість як явище дійсності (Я.О.Пономарьов). У цьому розумінні зміни природи - також творчість. Творчість право­мірно розуміти як необхідну умову розвитку матерії, появи її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.

2.