Передумови психічного розвитку немовляти
Онтогенез людини розпочинається ще до її народження. Немовлячому віку передує пренатальна (дородова або утробна) стадія існування дитини. Тому реальним початком її розвитку є не народження, а зародження, тобто з моменту створення зародка.
В організмі матері створюються оптимальні умови, тобто умови, які відповідають фізіологічним особливостям зародка, в яких він захищений від температурних коливань, травм, мікробів. У розвитку зародка реалізується спадково закріплена та передана в генах батьків програма побудови людського організму та його органів. Протягом утробної стадії дитячий організм проходить три фази пренатального розвитку: гермінальну (з моменту заплідненняяйцеклітини до 2-х тижнів відбувається швидкий ріст і первинна диференціація клітин); ембріональну (від 2-х тижнів до 3-х місяців - зародок проходить основні стадії еволюції живого організму, від одноклітинних істот до приматів), фетальну (від 3-х місяців до народження - зародок стає плодом, набуваючи виразних рис людської дитини) (Див. додаток Рис. 38).
Період розвитку дитини від народження до одного року називають періодом немовляти. В даному періоді виділяють надзвичайно важливу фазу новонародженості (від народження до 1-2 місяців).
Розвиток орієнтування в оточуючому просторі відбувається в зв'язку з формуванням акта хапання - важливого людського руху. Акт хапання - це поведінковий акт, а поведінка передбачає обов’язкову участь орієнтування. Тому для того, щоб виникло хапання, необхідно, щоб рука перетворилась в орган відчуття, щоб вона “розкрилась”. Хапання здійснюється під контролем зору, але спочатку рухи руки й ока ще погано узгоджуються, а пізніше, коли дитина починає сидіти, виробляється взаємодія ока та руки, вдосконалюється акт хапання (Див. додаток Рис. 39).
На основі хапання розширюється можливість маніпулювання з предметами:
- від 4 до 7 місяців виникають результативні дії:
просте переміщення предмета, рухання ним, виділення з нього звуків.
- від 7 до 10 місяців формуються співвідносні дії:
дитина може маніпулювати з двома предметами одночасно, віддаляючи їх від себе та співставляючи їх між собою.
- до кінця немовлячого віку (від 10-11 до 14 місяців)
виникає етап функціональних дій (дії з предметами у відповідності до їх функцій): це більш удосконалені дії нанизування, відкривання, вкладання.
Можливості взаємодії дитини з оточуючим світом збільшуються за рахунок становлення основних рухів. Протягом першого року житія дитина оволодіває як позиційними, так і локомоторними рухами. Ці рухи розвиваються завдяки потребам дитини у враженнях і під впливом дорослих, які безпосередньо чи опосередковано сприяють становленню особистості.