Особистість підлітка і основні новоутворення в її структурі
Поява почуття дорослості як центрального новоутворення самосвідомості є важливим структурним центром особистості підлітка, тією її якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу в цілому.
Дорослість суб’єктивно пов’язується підлітком не так з наслідуванням, як з входженням у світ дорослих. Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього мужність, сміливість, одяг важливі передусім у зв’язку з цією соціальною позицією (Див. додаток Рис. 60).Підліток вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоча реальні фізичні, інтелектуальні та соціальні передумови для цього відсутні. Лише в спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації, в яких взаємостосунки з дорослими й однолітками відповідали б домаганням і потребам підлітків.
Джерелами становлення почуття дорослості є (Див. додаток Рис. 61):
1. фізіологічна перебудова організму та статеве дозрівання, які роблять більш дорослим об’єктивно, у власних очах і в уявленні оточуючих;
2. характер взаємин у системі „дорослий - підліток”;
3. спілкування з юнаками у неформальній групі, яких підліток вважає більш досвідченими;
4. вплив ідеалу. Може бути декілька напрямків в розвитку дорослості в залежності від ідеалу: наслідування зовнішніх ознак дорослості; активна орієнтація хлопчиків- підлітків на „якості справжнього чоловіка”; дорослий виступає як зразок діяльності: поява життєвої перспективи, професіональних намірів, які стимулюють оволодіння знаннями поза шкільної програмою.
Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, притаманних світу дорослих. По суті, йдеться про переорієнтацію з норм і цінностей дитячого світу на інші, дорослі про вироблення особистісних утворень, які відіграють особливу і вирішальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуаціє дорослого (Див.
додаток Рис. 62).Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись.
Ставлення старших підлітків до своїх вчинків набагато свідоміші. Вони вже схильні до самоаналізу, хоча ще не завжди здатні справитися з ним. Їх вже цікавить не лише зовнішній бік життя дорослих, а й їхній внутрішній світ, духовні якості.
Важливим новоутворенням особистості підлітка є формування самосвідомості, особливості якої проявляються в самооцінці підлітка. Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана передусім з його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою та вимогливістю до себе.
Механізмом розвитку самосвідомості є рефлексія. Починаючи з 6-го класу інтенсивно розвивається особистісна та міжособова рефлексія, підлітки починають вбачати причини своїх конфліктів або, навпаки, успіхів у спілкуванні з товаришами у властивостях своєї особистості.
Розмірковування підлітка про себе стосуються передусім того, що відбувається з ним, з іншими людьми, його стосунків з ними, життєвих планів тощо. Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому. Він намагається зрозуміти свої особливості, хоче знати власні вади, що зумовлено потребою правильно будувати взаємини з дорослими та однолітками, бути на висоті вимог як інших людей, так і своїх власних. Останнє зумовлює домінуючу орієнтацію підлітка на позитивне в іншій людині, готовність брати з неї приклад.
Серед новоутворень в особистості підлітка варто відзначити прояв негативізму, який виникає як: 1) реакція самозахисту у випадку „нав'язування" дорослими своїх думок, бажань; 2) бажання зняти опіку дорослих. Негативізм по-різному виражається у підлітка в залежності від міцності засвоєння правил культури поведінки, рівня розвитку вольових якостей, авторитета дорослих.
Особливості стосунків підлітків з дорослими та ровесниками
Провідною діяльністю в цей період стає інтимно- особистісне спілкування. Якщо для молодших школярів основою для об'єднань найчастіше є спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять та інтереси визначаються передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками (Див. додаток Рис. 63). Необхідно мати на увазі й те, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, а вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім домаганням: бути лідером, користуватись авторитетом у якійсь справі, знайти близького друга.
Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план і навчання, і навіть взаємини з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних переживань одне з головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.
Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в 4-ому класі домінує просте бажання бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то вже в 5-6 класах основним стає прагнення зайняти певний статус в їхньому колективі, а в 7-8 класах йдеться про потребу підлітка в автономії в колективі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їхніх очах. З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов'язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослого, то у підлітків на перший план виходять особисті якості.
Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) стосунки з різними однолітками - йде пошук друга. Саме тут відбувається пізнання підлітком іншої людини та самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (Див. додаток Рис. 64).
Істотно змінюються взаємостосунки хлопчиків і дівчаток. Виникає взаємний інтерес, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість у цьому зв'язку.
Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються найнезначніші зміни у поведінці, настроях, переживаннях та реакціях симпатичної людини. З'являється й увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.Крім того, підлітковий вік - це період становлення якісно нових взаємин з дорослими (Див. додаток Рис. 65). Підлітки вже, яка правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, як такі, що не відповідають їхнім уявленням про власну дорослість і самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні. Невиконання розпоряджень старших, різні форми протесту тощо, - все це не що інше, як форма боротьби підлітка за зміну існуючого типу взаємостосунків. Конфліктність при переході до нового типу взаємин виявляється там і тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають необхідні корективи стосунків з дорослими, коли ініціатором таких коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил цьому опираються.