Теорії походження держави
У сучасному світі існують різні теорії щодо походження держави і права.
1. Патріархальна (Конфуцій, Аристотель, V—IV ст. до н. е.): повноваження глави держави подібні владі батька в родині (патріарха), держава є закономірним продуктом історичного розвитку патріархальної родини.
Родини об’єднуються в селища, а селища в державу.2. Теологічна (Фома Аквінський, Марсілій Падуанський, Жак Марітен, XII—ХІІІ ст.): державна влада походить від Бога, верховний правитель є або уособленням божества, або його представником на Землі. Будь-яке посягання на владу правителя є посяганням на самого Бога і заздалегідь приречене на невдачу. Поняття «держава» і «влада правителя» ототожнюються. Лише церква, як пряме представництво Бога на Землі, може критикувати правителя або позбавляти його влади під приводом того, що дії правителя не відповідають божій волі.
3. Теорія завоювання (насильства) (Л. Гумплович, К. Оппенгеймер, К. Каутський, Є. Дюринг, кінець XVIII—XIX ст.): вирішальною причиною виникнення держави і права є поневолення сильнішими племенами більш слабких, які в результаті зовнішнього насильства перетворилися на експлуатований клас. Завойовники-експлуататори створили державу для збереження свого панування над підкореними племенами.
4. Теорія суспільного договору (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Л. Монтеск’є, Ж. Ж. Руссо XVI—XVIII ст.) виділяє передумовою формування держави «природний стан суспільства», де відносини між індивідами нічим не врегульовані. Держава і право виникають
з об’єктивної потреби людей у спеціальному механізмі, який міг би регулювати відносини між індивідами, вирішувати соціальні конфлікти. Виходячи з цієї необхідності люди домовилися між собою про передачу своїх політичних прав (або їх частини) загальній організації, створивши таким чином державу.
5. Психологічна (Ж. А. де Гобіно, X. Чемберлен, З. Фрейд, Г. Тард, Л.
Петражицький, XIX—XX ст): причини виникнення держави і права виводяться з особливостей людської психіки, якій властива потреба підкорятися і наслідувати лідера — особистості, здатної керувати суспільством від народження. Держава є організацією для здійснення такого керівництва.6. Органічна (Г. Спенсер, XIX—XX ст): держава розглядається із соціал- дарвіністських позицій як результат органічної еволюції, коли у ході зовнішніх воєн і завоювань відбувається природний відбір. Це приводить до появи урядів, які кепують соціальним організмом, що на думку прихильників даної теорії уподібнюється організму людському.
7. Марксистська (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.): держава і право не нав’язані
суспільству ззовні, а є результатом природно-історичного процесу. Поділ праці, виникнення приватної власності і концентрація її у руках частини суспільства привели до виникнення соціально-економічних класів і класових суперечностей. Пануючий в суспільстві клас сконцентрував у своїх руках не лише власність, а й необхідну для її захисту політичну владу. У цих умовах існуюче при родовому ладі громадське самоврядування поступово замінилося спеціальною політичною організацією — державою, за допомогою якої пануючий клас захищає свої інтереси, підтримуючи своє привілейоване становище в суспільстві
і придушуючи опір експлуатованих класів. Зі зникненням розподілу суспільства на класи і класової боротьби необхідність в державі відпадає і вона відмирає, поступаючись федерації самоврядних громад.