ЗАГРОЗИ ФІНАНСОВІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Фінансова безпека держави - це ступінь (рівень) захищеності інтересів держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово- кредитної систем, що гарантує спроможність держави ефективно формувати та раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її соціально-економічного розвитку і обслуговування фінансових зобов’язань.

В економічній літературі для характеристики рівня забезпечення фінансової безпеки вживаються різні категорії, в першу чергу - це загрози. Загрози фінансової безпеки України - це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів в фінансовій сфері. Загрози ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію фінансових інтересів, спричиняють вихід фінансових індикаторів за межі їх порогових значень. Завданнями держави є виявлення загроз, вимірювання рівня їх небезпеки, реалізація адекватних заходів щодо запобігання та усунення загроз, а також негативних наслідків їхнього впливу [1].

Світова фінансово-економічна криза 2008 — 2010 років засвідчила вразливість вітчизняної фінансової системи, її залежність від зовнішнього впливу. За таких умов питання захисту національних інтересів держави у фінансовій сфері набирає особливої ваги.

У Концепції забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері, яка була схвалена Розпорядження Кабінету Міністрів України 15 серпня 2012 року, зазначається, що «стан національної безпеки у фінансовій сфері залежить від явищ і чинників як внутрішньої, так і зовнішньої фінансово-кредитної політики держави, політичної ситуації, що склалася у державі, досконалості законодавчого забезпечення функціонування фінансової системи, а також міжнародних зобов’язань держави».

Зокрема, у Концепції визначено зовнішні загрози національній безпеці у фінансовій сфері, до яких належать: обмеженість доступу до міжнародних фінансових ринків; значна залежність від експортно-імпортної діяльності; погіршення стану зовнішньої торгівлі, зростання дефіциту платіжного балансу, зокрема рахунка поточних операцій; значна залежність від зовнішніх кредиторів; вплив світових фінансових криз на фінансову систему держави.

До явищ і чинників, що можуть призвести до створення внутрішніх загроз національній безпеці у фінансовій сфері, належать: нестабільність та недосконалість правового регулювання у фінансовій сфері; нерівномірний розподіл податкового навантаження на суб’єктів господарювання, що зумовлює ухилення від сплати податків та відплив капіталу за кордон; відплив капіталу за

кордон внаслідок погіршення інвестиційного клімату; низький рівень бюджетної дисципліни і незбалансованість бюджетної системи; збільшення обсягу державного боргу; тінізація економіки; недостатній рівень

золотовалютних резервів; значний рівень доларизації економіки; істотні коливання обмінного курсу національної валюти, не обумовлені дією макроекономічних факторів; слабкий розвиток фондового ринку, зокрема в частині застосування механізмів обліку та переходу прав власності на цінні папери, а також забезпечення захисту прав інвесторів на фондовому ринку; недостатній рівень капіталізації фінансової системи [2].

Вкрай негативний вплив на систему забезпечення фінансової безпеки держави мають інституційні деформації. Інституціональні деформації - це якісні викривлення інституційних форм фінансово-економічної системи. Основними формами інституціональних деформацій фінансові системі України на сучасному етапі є: тіньова економіка, рейдерство, непродуктивний відплив капіталу, корупція та тіньова парадержава. Саме ці форми інституціональних деформацій, є найбільшими за обсягами, соціально-економічними наслідками та реальними загрозами фінансовій безпеці України.

Тіньова економіка є однією з основних форм вияву інституціональної деформації економіки будь-якої країни. Системними наслідками тінізації у фінансовій сфері є: втрата дієвості важелів грошово-кредитної політики внаслідок значного обсягу оборотів гривневої та валютної маси, який не підпадає під регулювання засобами банківської системи; втрата дієвості фіскальних інструментів, марнотратство дефіцитних бюджетних ресурсів; втрата потенціалу соціальної політики, занепад соціальної сфери, поширення тіньової зайнятості, зростання диференціації доходів населення; зниження рівня нагромадження в суспільстві та втрата ним інвестиційного потенціалу, відплив ресурсів з процесу суспільного відтворення; гальмування переходу до інноваційної моделі розвитку у зв’язку з недостатнім розвитком інвестування та неефективним відтворенням людського капіталу.

Не менш загрозливою інституціональною деформацією економіки України є рейдерство як недружнє поглинання компаній і перерозподіл власності й корпоративних прав.

Реальною загрозою у фінансовій сфері України є непродуктивний відплив капіталу - це операції, які мають протиправний характер або є неефективним для країни. До них належать операції з метою оптимізації умов інвестування, ухилення від оподаткування, легалізації коштів тощо. Основними каналами та схемами непродуктивного виведення капіталів є: операції у сфері

зовнішньоекономічної діяльності; інвестиційні операції; операції з цінними паперами; операції фіктивного страхування та перестрахування тощо.

Наступною інституціональною деформацією економіки України є корупція. Водночас, в умовах глобальної економіки корупція не обмежена рамками окремих країн і набуває міжнародного масштабу. Протидія корупції є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн надзвичайно складна і важлива справа. Для України корупція стала чинником, що реально загрожує конституційному ладу держави та її національній безпеці.

Специфічною та багаторівневою формою інституціональної деформації економіки України є тіньова парадержава - утворення макроекономічного рівня державного типу, в якому, внаслідок високого рівня корупції та тінізації, державні послуги та суспільні блага розподіляються за ринковими принципами. У такому утворенні остаточно формуються та ефективно діють корупційні ринки державних послуг та суспільних благ. Тіньова парадержава включає ринки: адміністративно-господарських рішень, державних посад, кадрової політики, державних привілеїв, державної освіти та науки, державного захисту прав та свобод громадян, виборчу систему тощо.

Все це об’єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо формування ефективного та дієвого механізму державного управління ризиками у фінансовій сфері, спрямованого на запобігання кризовим явищам та мінімізацію їх наслідків, забезпечить ефективне функціонування національної економіки в цілому та фінансової сфери зокрема.

Список використаних джерел

1. Економічна безпека: навч. посіб. / за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання, 2009. - С.123-124.

2. Про схвалення Концепції забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2012 р. № 569-р // Урядовий кур’єр, 12 вересня 2012 року, № 164. - С.15-16.

Васильєва Н.К.,

д.е.н., професор,

Дніпропетровський державний аграрний університет