Тема 9. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
| Мета роботи: | Засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про фінансування адміністративного апарату місцевих органів влади та зарубіжний досвід фінансової діяльності місцевих органів влади. |
Питання для самостійного вивчення
1. Фінансування адміністративного аппарату місцевих органів влади. 2. Зарубіжний досвід фінансової діяльності місцевих органів влади. Методичні рекомендації
При опрацюванні першого питання слід мати на увазі, що витрати на фінансування адміністративного апарату місцевих органів влади ( витрати на управління) передбачаються в бюджеті. Розмір витрат визначають за кошторисом. У кошторисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентаря для управлінських цілей; ремонт адміністративного приміщення тощо.
Необхідно розглянути, чим обґрунтовуються витрати за кошторисами; які основні показники визначають розмір витрат; хто встановлює чисельність адміністративного апарату місцевих органів влади; хто здійснює контроль за плануванням і витрачанням коштів.
При вивченні другого питання студентам слід звернути увагу на те, що функціонування місцевих фінансів пов'язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих Рад та органів місцевого самоврядування.
Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою.
Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів влади. У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Нині найдискусійнішим є питання щодо визначення повноважень місцевих органів самоврядування. У зв'язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади можуть бути розділені на дві основні групи:- завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією;
- завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження.
У більшості країн до компетенції місцевого самоврядування належить початкова й середня освіта, охорона здоров'я, шляхи місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів із метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування тощо.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до обсягів повноважень місцевого самоврядування будується система місцевих фінансів, тобто визначається їх величина в загальнодержавних показниках, і насамперед у валовому внутрішньому продукті держави. Нині через місцеві фінанси перерозподіляються значні фінансові ресурси. До Європейських країн із найвищими показниками муніципальних витрат у ВВП належать: Швеція — 25,5 %, Данія — 19,9 %, Норвегія — 18,9 %, Угорщина — 19%, Фінляндія — 18%, Литва — 13,1 %. Понад 10 % ВВП перерозподіляються через муніципальні витрати в Австрії, Латвії, Великобританії, Швейцарії.
Близько 10 % — у Болгарії, Чехії, Німеччині, Люксембурзі. Є країни, де частка муніципальних витрат у ВВП дуже низька. На Кіпрі вона становить 1,4 %, у Греції — 3,33 %, Румунії — 3,5 %, Туреччині — 2,41 %, у Португалії — 4,6 %. В Україні частка видатків місцевих бюджетів у 2000 р. становила 7,1 % від ВВП.Показники, що характеризують рівень муніципальних витрат у сукупних державних витратах, також дуже різноманітні. Найвищі вони в Норвегії — 60%, у Литві — 58,8 %, в Угорщині — 53,7 %, у Швеції — 36 %, у Данії — 31,28 %. Найнижчі показники на Кіпрі — 4,1 %, у Греції — 5,6%, у Португалії— 9,7%. В Україні частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті у 2000 р. становила 31 %.
Питання для самоконтролю
- Яка динаміка витрат на фінансування адміністративного апарату місцевих органів влади?
- Хто здійснює контроль за плануванням і витрачанням коштів адміністративного апарату місцевих органів влади?
- В чому полягають відмінності фінансової діяльності місцевих органів влади України і економічно розвинених країн?
- Яким чином здійснюється визначення повноважень місцевих органів самоврядування?
Література
[1], [2], [3], [6], [7], [8], [14], [15] р. 10; [16] р. 9; [17] р. 2, т. 9;
[19] р. 9; [20] р. 11; [21] р. 9; [25] р. 5; [41]
| Модуль ІІІ |
Змістовий модуль 5. Місцеві фінанси і позабюджетні фонди