Бюджетна реформа га напрями її проведення

Щоб досягти успіхів у збереженні макроекономічноі сгабільносп. структурної перебудови державного сектора, підвищити ефективність і якість послуг та забезпечігтн економічне зростання на засадах Соціальної справедливості, необхідно здійснити бюджетну реформу, яка була започаткована запровадженням Бюджетного кодексу.

Проблеми, які необхідно розв'язати в ході бюджетної реформи:

1 Вдосконалення макроекономічного прогнозування і бюджетного планування.

2. Забезпечення реальності планових показників бюджету та їх виконання.

3 Приведення у відповідність конституційних та законодавчих зобов'язань надання управлінських, громадських та державних послуг громадянам з фінансовими можливостями держави

4 Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрації бюджетних коштів на найбільш важливих соціально-економічних програмах.

5. Перехід від практики утримання установ та організацій бюджетної сфери до програмно-цільового планування та здійснення видатків.

6. Відмова від бюджет ного фінансування тих послуг. які можуть бути надані г ромадянам на ринкових засадах

7 Оптимізація га раціоналізація мережі закладів та установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і метою підвищення рівня та якості послуг. які надаються громадянам, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

8. Створення економічно та фінансово самодостатніх територіальних громад.

9. Перехід від багатоканальної до одноканальної системи фінансування закладів, установ та організацій бюджетної сфери, фінансування спільних програм.

10. Визначення і розмежування функцій органів державної влади в бюджетному процесі, а також фінансових органів, які здійснюють управління фінансово-бюджетною системою, правового та організаційного визначення природи і функцій місцевих фінансових органів.

11 Вдосконалення та правове закріплення організації бюджетного процесу та бюджетних процедур як на центральному, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

12 Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної доходної бази територіальних громад, запровадження нової системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формульного розподілу трансфертів.

13. Казначейське обслуговування касового виконання бюджетів.

14 Вдосконалення розподілу (податків) між ланками бюджетної системи. Підвищення зацікавленості органів державної влади та місцевого самоврядування в ефективному адмініструванні податків та зміцненні податкової бази.

15. Створення ефективного механізму державних та місцевих запозичень, обслуговування державного боргу з метою зміцнення доходної бази державного та місцевих бюджетів, а також мінімізації їх втрат.

16. Організація ефективного фінансового контролю затвердження і а виконання державного та місцевих бюджетів, використання коштів цих бюджетів. Розмежування компетенції органів фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії, шляхи забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

17. Вдосконалення практики фінансового та бюджетного планування. використання коштів загального та спеціального фондів державного та місцевих бюджетів

Здійснення змін у системі міжбюджетного фінансування е надзвичайно складним та довготривалим процесом. Однак, існує низка ключових елементів структурних блоків, які слід розглянути під час вирішення проблем даної системи в цілому. До них належать:

> інституційна та правова база міжбюджетного фінансування.

> фінансування видатків:

> розподіл надходжень.

> система трансфертні.

> місцеві запозичення

Проблеми міжбюджетного фінансування в Україні: о система органів влади в Україні передбачає більшу централізацію Івідповідна до птденносвропеїіськоі моделі), ніж цс передбачається ступенем незалежності, наданим місцевим органам влади (що ближче до північноевропеиської моделі Дуже важливим t курс на децентралізацію;

& невідповідність міме зобов'язаннями за видатками та дж ерелами фінансування (непрофінансовании мандаті.

«о місцеві органи влади практично не мають стимулів до підвищення обсягу надходжень у контексті бюджету та управління своїми ресурсами прозорими і раціональними методами Жодна система міжбюджетного фінансування не може функціонувати ефективно, якщо немає стимулів збільшувати та підвищувати відповідальність за використання цих ресурсів *=> система міжбюджетного фінансування розвивалася хаотично, її непередбачувано, що ускладнює органам влади усіх рівнів прогнозування іі управління своїми ресурсами. Це у першу чергу стосується трансфертів. Проведення розрахунків на підставі формули найважливіший крок до передбачуваності;

*=> хоча органи влади місцевого рівня повинні робити значний внесок г забезпечення суспільних благ та інфраструктуру, мало які з них мають можливості фінансувати необхідні інвестиції

О Першим кроком ло зміцнення системи міжбюджетного фінансування мас бути досягнення певного ступеня консенсусу щодо найважливішого кола відповідальності для кожного рівня влади та ступеня децентралізації, пов'язаного з цим розподілом відповідальності (концепція міжбюджетного фінансування).

О Другий крок до зміцнення правової та інстнтуційної бази системи міжбюджетного фінансування полягає у перегляді чинних законів й у виправленні найбільш явних невідповідностей. Це дасть змогу підвищити прозорість системи, а також заповнити її прогалини, особливо щодо ключових питань функціонування системи (методики розрахунку міжбюджетних трансфертів). Паралельно потрібно буде вносити зміни до законів "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації". Найважливіші питання, які нині відсутні в даному законі, такі: правила й процедури делегування повноважень місцевими органами іншим рівням влади (як нижчим гак і вищим), а також правила н Бюджет і бюджетна система £|7

процедури відкликання повноважень; правила фінансування, необхідного для реалізації делегованих повноважень від одного рівня влади до іншого, а також визначення термінів "комунальна власність" та "комунальне майно" місцевих органів влади різного рівня.

Внаслідок щорічної зміни правил формування місцевих бюджетів, неузгодженості окремих положень, стара система сприяла непередбачуваності й непрозорості. З встановленням чітких правил, органи влади усіх рівнів мають їх дотримуватися, і дотримання правових положень мас вирішальне значення для поліпшення роботи бюджетної системи.

Найсерйознішою проблемою, породженою старою системою, є незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень. Будь-яке збільшення місцевих надходжень, або заходи по зменшенню видатків, зводяться нанівець зменшенням частки регулюючих податків або трансфертів. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів, не задавали стимулів до збільшення надходжень; очевидно, підвищення рівня автономії дасть змогу посилити зв’язок між послугами та затратами.

• Ще одним елементом вдосконалення системи міжбюджетного фінансування є система трансфертів. Основне завдання трансфертів вирішувати проблему вертикальної незбалансованості наслідок невідповідності між відповідальністю за видатки га податко- спроможністю (можливостями збору податків на місцевому рівні). Основними характерними рисами системи трансфертів, що впливають на усю систему міжбюджетних відносин, с її передбачуваність та стимули, які вона створює для всіх рівнів управління.

• Першим критерієм ефективності системи трансфертів є її здатність забезпечити місцеві органи влади ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов'язань. Другим критерієм ефективності с забезпечення достатніх зборів податків місцевими органами влади та уникнення фіскального дефіциту. Третім критерієм ефективності є ступінь, до якого вона здатна забезпечити справедливість. Стара система базувалася на розподілі фінансових ресурсів між реї іонами, що склався раніше (принцип від досягнутого рівня).

Важливим кроком на шляху зміцнення системи трансфертів с визначення цілей, яких вона мас досягти, та загальної суми, яка розподілятиметься у вигляді трансфертів.

Ф пеана визначена частка надходжень до державного бюджету, прив'язана або до конкретного податку, або до надходжень в цілому;

(D спеціальне політичне рішення.

® відшкодування витрат

© Третім кроком і визначення способу розподілу ресурсів Здебільшого у розподілі між органами влади різних рівнів використовуються чотири основні підходи:

& застосування формули:

& принцип деривації;

О спеціальні процедури.

*=> відшкодування коштів

Що стосується трансфертів, які передбачаю!ь заохочення певних видатків, найбільш відповідним підходом с. очевидно, відшкодування коштів. Досвід інших країн показує, що для виправлення вертикальних і горизонтальних дисбалансов найефективнішим і розподіл на базі формули. Міжнародний досвід пропонує гри можливості:

~~ формули, що враховують потреби v видатках та фінансові можливості,

~~ формули, що враховують лише вирівнювання фінансових мож ливостей;

~~ формули, що забезпечують розподіл вирівнюючих трансфертів у рівних частинах на душу населення.

Формули, що включають як потреби у видатках, так і фінансові можливості, створюють можливості повного вирівнювання Вони найскладніші і, можливо, найточніші, потребують найбільшої кількості даних. Формули другого типу ігнорують основний аспект (потреби у видатках і фінансові можливості), однак вимагають меншої кількості даних. Останній вид формул найменш ефективний з погляду вирівнювання, однак вимагає також найменше даних На ефективність наведених формул значною мірою впливає точність вимірюван ія фінансових потреб і фінансових можливостей.

Стара бюджетна система не забезпечувала стимулів для належної оцінки ризиків, пов'язаних із місцевими запозиченнями. Між- бюджстні позики не проходили оцінки якості і виплачувалися на підставі передбачуваних потреб. Великі суми коштів, що виникали внаслідок перерахунку нормативів відрахувань віл загальнодержавних податків і зборів з початку бюджетного року, відносились на взасморозрахунки. Відсутність механізму реалізації вилучення збільшувала і до того значні суми взасмозаборгованості. Все цс породило загальну атмосферу небажання структур нижчого рівня вживати і а ход и для погашення позичок, наданих їм органами влади вищого рівня Все це сприяло погіршенню і до того слабкої фіскальної дисципліни в органах влади нижчого рівня.

Щодо запозичень місцевих органів влади, то вони здебільшого носили форму випуску облігацій. Негативний невід Одеси тасвідчив, що бракує численних елементів, необхідних для розвитку місцевих ринків капіталу. Стара система не давала змоги прогнозувати та гарантувати джерела покриття, здійснити запозичення та прийняти оптимальний план.