3.3.7. Подання окремих видів текстового матеріалу

Текстовий матеріал наукової роботи дуже різноманітний. До нього звичайно відносять числівники, скорочення, переліки тощо, тобто все те, що вимагає при своєму оформленні знання особливих техніко-орфографічнихправил.

У дипломних роботах можлива цифрова, літерна і літерно-цифрова форма числівників.

Цифрова формазастосовується при записі кількісних і порядкових числівників:

а) якщо вони передані римськими цифрами, наприклад: V Міжнародна науково-практична конференція;

б) якщо це номери сторінок, таблиць, ілюстрацій і додатків, яким передує назва об'єкта, що нумерується, наприклад: на с. 6; у табл. 2.5; на рис. 1.8; але: у 5-му томі, у 7-й главі;

в) якщо це дата, наприклад: 6 травня; у 1825 році;

г) якщо це ряд із трьох і більше порядкових числівників, то відмінкове закінчення нарощується тільки в останнього числівника, наприклад: 5, 6 і 7-й клас; 50, 60 і 70-і рр.;

д) якщо це порядкові числівники, написані через тире, наприклад: 80–90-і роки.

Літерна формазастосовується при записі кількісних і порядкових числівників:

а) для позначення однозначних числівників у непрямих відмінках не при одиницях величин чи грошових одиницях, наприклад: характеризується двома показниками, було обмежено трьома способами;

б) при збігу декількох числівників у цифровій формі, наприклад: п'ять 300-кілограмових злитків;

в) на початку речення й особливо абзацу.

Літерно-цифрова формазапису числівників використовується:

а) для багатозначних круглих чисел у цифровій формі, наприклад: 25 тис. чоловік; 10 млн. доларів тощо;

б) для складних іменників і прикметників, що включають числівники, наприклад: 10-відсотковий, 100-кілометровий, 850-річчя.

Існують певні правила нарощування відмінкового закінчення. Воно повинно бути:

а) однобуквеним, якщо передостання буква числівника голосна, наприклад: 10-й; 10-а; 10-х;

б) двобуквеним, якщо передостання буква приголосна, наприклад: 10-го; 10-му; 10-ма.

У дипломних роботах у словотворенні часто зустрічаються скорочення.Це частина слова чи ціле слово. Такий скорочений запис слів використовується тут з метою скорочення обсягу тексту, що обумовлено прагненням у його мінімальному обсязі дати максимум інформації.

При скороченому записі слів використовуються три основних способи:

а) залишається тільки перша (початкова) буква слова, наприклад: рік – р.;

б) залишається частина слова, відкидається закінчення й суфікс, наприклад: радянський – рад.;

в) пропускається кілька букв у середині слова, замість яких ставиться дефіс, наприклад: університет – ун-т.

Роблячи скорочення, треба мати на увазі, що скорочення повинне закінчуватися на приголосну і не повинно закінчуватися на голосну (якщо вона не початкова буква в слові), на букву "й", на м'який знак.

У науковому тексті зустрічаються такі види скорочень: літерні абревіатури; складноскорочені слова; умовні графічні скорочення.

Літерні абревіатурискладаються з перших (початкових) літер повних найменувань і поділяються на:

а) ті, що читаються за назвами літер, наприклад: США;

б) ті, що читаються за звуками, що позначаються літерами, наприклад: ЗЕД – зовнішньоекономічна діяльність.

У наукових текстах, окрім загальноприйнятих літерних абревіатур, використовуються літерні абревіатури, що вводяться автором, які скорочено позначають які-небудь поняття. При цьому перше згадування таких абревіатур указується в круглих дужках після повного найменування, надалі вони вживаються в тексті без розшифровування.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова,що складаються зі сполучення:

а) усічених слів і повних слів, наприклад: профспілка – професійна спілка;

б) одних усічених слів, наприклад: колгосп – колективне господарство.

І, нарешті, у тексті дипломних робіт зустрічаються умовні графічні скорочення частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

а) загальноприйняті умовні скорочення;

б) умовні скорочення, прийняті в спеціальній літературі, у тому числі в бібліографії.

Загальноприйняті умовні скорочення:

а) скорочення, що робляться після переліку, наприклад: і т. д. (і так далі), і т. п. (тому подібне), і ін. (і інші), та ін. (та інші). Слова "і інші", "і тому подібне", "та інші" усередині речення не скорочують;

б) скорочення що робляться при посиланнях, наприклад: див. (дивися), порівн. (порівняй);

в) скорочення при позначенні цифрами століть і років, наприклад: ст. (століття), р. (рік), рр. (роки).

Укажемо ще ряд загальноприйнятих умовних скорочень: т. (том), н. ст. (новий стиль), ст. ст. (старий стиль), н. е. (нашої ери), м. (місто), обл. (область), гр. (громадянин), с. (сторінки при цифрах), акад. (академік), доц. (доцент), проф. (професор).

Не допускаютьсяскорочення слів "так званий" (т. зв.), "наприклад" (напр.), "близько" (бл.), "формула" (ф-ла), "рівняння" (рів-ня), "діаметр" (діам.) тощо.

У наукових текстах зустрічається багато переліків, що складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз.

У тому випадку, коли частини переліку складаються із закінчених фраз, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з прописних літер і відокремлюються один від одного крапкою.

Наприклад:

ЄС базується на ЄВРО – європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЄВРО визначається методом валютного кошика, що включає валюти всіх країн ЄС.

Текст всіх елементів переліку повинен бути граматично підлеглий основній вступній фразі, що передує переліку.

Незакінчені фразипишуться з малих літер і позначаються арабськими цифрами чи малими літерами з напівкруглою закриваючою дужкою. Існує два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: переліки складаються з окремих слів (чи невеликих фраз без розділових знаків усередині), що пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного комами.

Наприклад:

Інвестиції розділяються на два види: а) прямі, б) портфельні.

Другий варіант: переліки складаються з розгорнутих фраз зі своїми розділовими знаками. Тут частини переліку найчастіше пишуться з нового рядка й відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Наприклад:

Експортери мають потребу у двох видах фінансових послуг:

а) у кредитах на обіговий капітал і на фінансування закупівель основних засобів;

б) в організації платіжного каналу для перерахування грошей від покупця до продавця.