Природні системи

Вже давно з’явилась тенденція виділити з метою класифікації природні системи, які відображали природні зв’язки між організмами. Величезним кроком на шляху до наукової класифікації організмів було створення у 1663 ріці англійським вченим Д.

Основи сучасної класифікації рослин і тварин були започатковані у XVIII ст. шведським вченим К. Ліннеєм (1707 - 17780). Вважаючи, що знаходження певного порядку у природі є головною метою науки, К. Лінней у якості основної (початкової) систематичної (таксономічної) одиниці (таксона) визначив вид, під яким розумів сукупність організмів, подібних між собою, як подібні діти від одних батьків, і здатних дати плодовитих нащадків. Але К. Лінней вважав, що види з часу їх появи постійні і не змінні. Він вважав також, що кожний класифікований організм повинен бути порівняний з ідеальним типом і що всі подібні організми повинні бути згруповані навколо ідеального типу. На основі подібності організмів він поділив тварин на ссавців, птахів, плазунів, риб, комах, червів, а також ввів такі таксономічні одиниці, як вид, рід, родину, клас, та розмістив їх у вигляді ієрархічної системи і визначив їх підпорядкованість, яка полягала у тому, що кожна категорія більш високого рангу включає у себе одну або декілька категорій іншого порядку. Наприклад, клас включає у себе декілька рядів, родина - декілька родів, рід - декілька видів.

Крім того, для наукового визначення організмів він ввів бінарну номенклатуру, відповідно до якої назви організмів одного виду, що належать до одного роду, складаються з родових і видових латинських назв, причому першим словом є визначення роду, другим - визначення виду.

Вагомий вклад у систематику вніс французький вчений Ж. Ламарк (1744 - 1829), який розділив тварин на безхребетних і хребетних, а також визначив основні групи (типи) червів (плоскі, круглі, кільчасті).

У ХІХ ст. французький вчений Ж. Кюв’є (1769 - 1832) ввів поняття про типи тварин і описав декілька типів.

Після введення понять про родину, відповідно до принципів природної класифікації види тварин і рослин (лат. Species) стали об’єднуватись у роди (лат. gnus), роди - у родини (лат. familia ), родини - у ряди (лат. ordo), ряди - у класи (лат. classis), класи - у типи (лат. typos), типи - у царства (лат. regnum).

У ХІХ ст. німецький вчений Є. Геккель (1834 - 1919) поділив тваринний світ на три царства: протисти, тварини і рослини. Ввів також поняття генеалогічне дерево, у якому головними критеріями стали так названі стовбури. З одного з яких походять класи, ряди, родини, роди.

З удосконаленням класифікації виділяють ще більш диференційовані систематичні одиниці у межах основних систематичних груп (таксонів), додаючи до них префікс над та під (Надцарство, Підцарство, Підтип). А також можна виділити такі таксони: як розділ, надрозділ, триба).

З введенням у біологію теорії еволюції англійського вченого Ч. Дарвіна (1809-1882 рр.) систематика організмів стала розвиватись з врахуванням їх природної родинності і походження (філогенетичну родинність). Оскільки подібність будови і функціонування обумовлено еволюційними зв’язками, то облік цих особливостей визначив еволюційний напрямок у систематиці. Ч. Дарвін вважав «Справжня класифікація є генеалогічною». Таким чином, врахування будови і еволюційних зв’язків між організмами стали класичним напрямком у систематиці.

3.4.