1.4. Методи вивчення конфліктів
Як відомо, науковий метод розглядається як система правил і процедур, які спрямовують дослідницьку діяльність на визначену мету. Як і будь-яка наука, конфліктологія при вивченні свого предмета використовує різноманітні методи дослідження, які дозволяють отримати необхідну інформацію про конфліктну взаємодію.
Існують різні підходи до типологізації методів дослідження конфліктів.За рівнем узагальнення й задач, які вирішуються, розрізняють загальнонауковий філософський метод, що застосовується в різних науках на всіх стадіях вивчення. У його основі лежать так звані загальнологічні методи, що відносяться безпосередньо до організації і процедури пізнавального процесу. До них відносять індукцію й дедукцію, аналіз і синтез, сполучення історичного й логічного аналізу, моделювання, уявний експеримент, математичні, кібернетичні, прогностичні й подібні методи.
На думку дослідників, загальнонаукові дослідницькі процедури будуються відповідно до форм і законів діалектичного мислення, формальної логіки (тотожності, протиріччя, виключення третього, достатньої підстави), правил оперування поняттями, судженнями, умовиводами. Вони встановлюють порядок і послідовність вироблення понять, категорій, що складають зміст будь-якої наукової теорії. Без загальних наукових понять і категорій сутності, змісту й форми конфлікту, систематики форм його проявів і факторів, що детермінують його розвиток і трансформацію, не можуть плідно розвиватися ні конфліктна аналітика, ні конфліктний менеджмент.
Спеціальні методи, що використовуються для пізнання конкретних конфліктів. Вони відрізняються безпосередньою спрямованістю на досліджуваний об’єкт і орієнтують на особливий підхід до нього. У конфліктології використовується історичний підхід (вимагає хронологічної фіксації подій і фактів, їх дослідження в тимчасовому розвитку); порівняльний метод (припускає зіставлення різних конфліктних ситуацій, форм проявів, моделей конфліктної динаміки й способів регулювання конфліктів з метою виявлення як їхніх типових рис, так і розходжень), багатофакторний і багаторівневий підходи до аналізу конфлікту та інші.
Особливу групу методів конфліктології складають методи емпіричних досліджень, які застосовують для одержання первинної інформації про конфлікт.
Варто помітити, що в основному вони запозичені з конкретної соціології, соціальної психології і деяких інших наук. До цих методів належать використання статистики, контент-аналіз і біографічний методи аналізу документів, спостереження. Анкетування і глибинні інтерв’ю, лабораторні експерименти, ділові ігри й семінари, моделювання процесів, картографування і т.д.Залежно від предмета дослідження виділяють такі групи методів:
· методи вивчення й оцінки особистості (спостереження, опитування, тестування);
· методи вивчення й оцінки соціально-психологічних явищ у групах (спостереження, опитування, соціометричний метод);
· методи діагностики й аналізу конфлікту (спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності);
· методи керування конфліктами (структурні методи, метод картографії).
Залежно від суб’єктів дослідження методи конфліктології поділяють на суб’єктивні й об’єктивні. Об’єктивні методи розглядають конфлікт як природне явище в суспільстві, безвідносно до оцінки його суб’єктом, що пізнає, і конфліктуючими сторонами. Суб’єктивні методи конфлікт розглядають з точки зору позицій, з урахуванням оцінки конфлікту суб’єктом, що пізнає, і конфліктуючими сторонами. І той, і інший пізнавальні процеси мають місце в дійсності. Як об’єктивний, так і суб’єктивний метод тільки в єдності дають знання про конфліктну реальність, дозволяють зрозуміти об’єктивну й суб’єктивну сторони конфлікту й пов’язаної з ним поведінки. Пріоритетність того або іншого методу в кожнім конкретному випадку визначається видом конфлікту.