Зміна наукових теорій

1. Поява аномалій. У процесі розвитку теорії кількість пояснюваль­них фактів збільшується. Розбіжність теорії з деякими фактами, як правило, розглядається як упевненість, що розвиток теорії приведе до усунення таких розбіжностей.

Поступово накопичується все більша кількість фактів, із якими не вдається впоратися, незважаючи на всі зусилля її прихильників. Якщо в пе­рший період існування теорії на ці факти вчені не звертають уваги, то чим більше розвинута теорія, тим більш різким здається її розходження з факта­ми. Частина таких розходжень усувається за допомогою допоміжних ас! кас гіпотез, приєднання котрих до теорії веде до її ускладнення й до втрати ло­гічних зв’язків між окремими її частинами. Факт, який не збігається з теорі­єю та який теорією не вдається пояснити, незважаючи на неодноразові спроби вчених, називають аномальним фактом, або аномалією. Панування теорії у будь-якій науковій галузі ніколи не буває абсолютним. Завжди іс­нують ідеї та гіпотези, альтернативні по відношенню до прийнятої теорії. Ці альтернативні гіпотези надають значущості деяким із незбіжних із теорією фактам і ведуть учених до думки про те, що їх розходження з теорією не є випадковим та не може бути усунене у процесі подальшого розвитку теорії, але являє собою свідчення фундаментальної неадекватності панівної теорії.

2. Кризою називають той період у розвитку будь-якої наукової галузі, коли віра вчених у панівну теорію підірвана, коли виникає швидке зростан­ня кількості аномальних фактів, і вчені починають шукати пояснення й фак­там за межами визнаної теорії. Криза закінчується перемогою однієї з аль­тернативних гіпотез, якій удалося з успіхом пояснити деякі важливі факти та відновити перспективу для подальших наукових досліджень.

3. Науковою революцією у найбільш загальному змісті називають змі­ну наукових теорій, перехід учених від старої теорії до якісно нової. Прикладами наукових революцій є: перехід від геоцентричної системи Пто­лемея до геліоцентричної системи Коперніка; від фізики Аристотеля до фі­зики Галілея і Ньютона; від теорії флогістону в хімії до теорії Лавуазьє; від класичної фізики до квантової теорії тощо. Заперечення старої теорії у про­цесі наукової революції має діалектичний характер, тобто нова теорія не просто відкидає стару, але в той же час зберігає досягнення старої теорії. Факти, які були отримані на ґрунті старої теорії, можуть бути уточнені або інтерпретовані з точки зору нової теорії, але вони цілком не відкидаються. Поняття і закони старої теорії зберігають частину свого змісту під час пере­ходу їх у нову. Наступність наукових теорій яскраво проявляється в галузі техніки. Прилади та технічні пристрої, які були збудовані на ґрунті старої теорії, цілком приймаються новою.