ЦІЛІ ТА ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Н.Є.Пелагеша

аспірант

Інститут стратегічних досліджень

м.Київ

Приєднавшись до Європейського Союзу, навіть якщо це відбудеться в далекому майбутньому, Україна перетвориться на інтегральну складову нового геополітичного суб’єкта не тільки територіально, політично та економічно.

Українське суспільство повинно буде стати органічною частиною європейського соціокультурного середовища, влитися в культурні та духовні процеси та явища, які уже сьогодні розвиваються на теренах об’єднаної Європи. Дане дослідження є спробою знайти відповідь на запитання про те, що вони собою являють.

Вплив євроінтеграції на соціокультурну сферу країн-членів ЄС виявляється у поступовому формуванні у громадян ЄС відчуття приналежності до європейської спільноти, яка є не тільки кількісно більшою, а й якісно відрізняється від національної. Йдеться про появу у громадян країн-членів ЄС європейської ідентичності. Це новий тип колективної ідентичності, функції якої відрізняються від функцій ідентичності національної. Європейська ідентичність постає як ще одна колективна ідентичність, що існує поряд з іншими колективними ідентичностями громадян країн-членів ЄС.

Спираючись на методологічний доробок конструктивістів і інституціоналістів, ми стверджуємо, що європейська ідентичність є конструйованим феноменом. З цього випливає, що 1) існують цілі, задля досягнення яких європейська ідентичність створюється; 2) європейська ідентичність постає як результат реалізації європейською елітою політики ідентичності; 3) головними, чітко визначеними та ґрунтовно розробленими механізмами впровадження політики ідентичності на сучасному етапі є розвиток європейського громадянства, створення наднаціонального символічного простору ЄС, формування загальноєвропейського інформаційно-комунікативного простору та гомогенізація систем освіти країн-членів ЄС завдяки виводу їх з під контролю національних держав.

Оскільки основа будь-якого націоналізму – національна ідентичність – є ексклюзивною за своєю суттю (будь-яка колективна ідентичність є ексклюзивною за своєю суттю, бо ця ексклюзивність зумовлюється самим фактом їх створення), метою створення європейської ідентичності є перетворення національної ідентичності на більш інклюзивну. Д. Фоссум зазначав з цього приводу: «Перспектива появи європейської ідентичності на кшталт ідентичностей, які мають національні держави, є дуже туманною. Натомість, очевидна тенденція трансформації національних ідентичностей, або поява постнаціональної ідентичності. Національні ідентичності стають більш інклюзивними, і є всі підстави зробити висновок про появу інклюзивної концепції європейської ідентичності. За своєю суттю вона є швидше постнаціональною ідентичністю, ніж ідентичністю національного типу» [1]. М. Загар так характеризує нову європейську ідентичність: інклюзивна ідентичність; багатошарова та множинна ідентичність, яка зможе інкорпорувати багато існуючих різних субнаціональних (регіональних), національних та наднаціональних ідентичностей; міжкультурна, багатокультурна ідентичність, яка буде визнавати, поважати та сприяти розвитку існуючого різноманіття, але також здатна буде виробляти нові ідентичності; ідентичність, побудована на основі демократії та на демократичному баченні спільної Європи; ідентичність, побудована на наднаціональному, демократичному патріотизмі [2].

Сьогодні маємо всі підстави стверджувати, що механізми конструювання європейської ідентичності є досить дієвими [3]. В жовтні 2006 в журналі «Science» група австрійських соціологів опублікувала результати досліджень громадської думки, які проводились з 1996 по 2004 серед молоді 15 перших країн-членів ЄС. Результати свідчать про «повільну зміну відчуття ідентичності стосовно національного та європейського контекстів. В 2004 році 42% респондентів, які приймали участь в опитуваннях євробарометра стверджували, що мають тільки одну національну ідентичність.

Інші 58% визнали що в значній мірі вважають себе європейцями» [4]. За прогнозами експертів «до 2030 року, якщо така тенденція збережеться, переважна більшість європейців – будуть вважати себе таким, що мають багато ідентичностей, а не тільки одну національну. Чим старші респонденти, тим вище вірогідність того, що вони матимуть тільки одну національну ідентичність» [4].

Що стосується наслідків формування європейської ідентичності для України, то по відношенню до громадян нашої держави вона виступає як ще одна ексклюзивна ідентичність. Не дивлячись на євроінтеграційні прагнення, Україна для європейців втілює образ «іншого», який буде надзвичайно важко подолати, коли процес створення європейської ідентичності перейде на якісний рівень. Як зазначає Н. Лукша, «створення сильної європейської ідентичності стане могутнім розділяючим фактором по відношенню до зовнішніх для ЄС народів… Дихотомія створення кордонів спільноти «ми-вони» буде перенесена з національного (ми німці – вони французи) … на наднаціональний (ми європейці – вони не європейці, а наприклад, росіяни) рівень. Таки чином посилення внутрішньої інтеграції ЄС може призвести до чергового розлому Європи на ЄС-простр, та не ЄС-простір, по відношенню до якого буде здійснюватися зовнішня політика ЄС та буде розгорнута політика оборонна» [4].

Література:

Fossum J. E. Identity-politics in the European Union. ARENA Working Papers. - //http://www.arena.uio.no/publications/working-papers2001/papers/wp01_17.htm

Zagar M. Enlargment – in Search for Identity. http://www.jrc.es/projects/enlargement/FuturesEnlargement/Bled-01-11/Presentations/zagar.pdf

Більш детально про європейську ідентичність дивіться дослідження автора: Пелагеша Н. Є. Європейська ідентичність: зміст, функції, механізми формування. // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. № 60. – К., Український центр духовної культури, 2007. – С. 12-34.

Young people most likely to consider themselves 'Europeans,' new study suggests. The Associated Press. - Published: October 19, 2006. http://www.iht.com/articles/ap/2006/10/19/europe/EU_GEN_European_Identity.php

Лукша Н. Европейское гражданство и процесс европейской интеграции. http://loukcha.at.tut.by/old/stati_other_4.htm

<< | >>

↑

Источник: В.Ф. Живодьор. МЕНЕДЖМЕНТ ЗА УМОВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ІННОВАЦІЙ: ВИКЛИКИ, РЕФОРМИ, ДОСЯГНЕННЯ. У 2 ч. – Ч 1.. 2007

Еще по теме ЦІЛІ ТА ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ:

Глава II. Способы обогащения нашего королевства и увеличения количества денег в стране

- Бизнес - Бухгалтерский учет - Бюджет - Внешнеэкономическая деятельность - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - История экономики - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Международная экономика - Менеджмент - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Основы экономики - Политическая экономия - Эконометрика - Экономика предприятий - Экономика труда - Экономическая теория -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Конфликтология - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -