Регіональне співробітництво в області прав людини
Одним з важливих напрямків співробітництва регіональних організацій є захист прав людини й основних воль
У рамках Організації американських держав (ОАГ) в 1948 р. була прийнята Американська декларація прав і обов'язків людини, а в 1969 р.
- Американська конвенція прав людини. З 1959 р. успішно працює Межамериканская комісія із прав людини, що сприяє повазі й захисту прав людини в цьому регіоні земної куліОрганізація африканської єдності (ОАЕ) в 1981 р. прийняла Африканську хартію прав людини й народів, Але найбільших успіхів у цій області домоглися європейські регіональні організації. Найстарша міжурядова європейська організація - Рада Європи (РЄ) - була створена в 1949 р. Відповідно до Уставу Ради Європи свобода особи, політична воля й верховенство праве, котрим прихильні держави-члени, лежать в основі «будь-якої щирої демократії». В 1995 р. Україна на певних умовах була прийнята в Раду Європи
Права людину й основні волі в рамках Ради Європи закріплюються в міжнародних договорах (конвенціях і хартіях) і додаткових протоколах до них. Найбільшими із цих документів є Європейська конвенція про захист прав людини й основних воль 1950 р. (на додаток до Конвенції прийнято 11 протоколів по різних напрямках співробітництва) і Європейська соціальна хартія 1961 р. У даних договорах дається перелік правий, здійснення яких повинне гарантуватися кожній людині, що перебуває під юрисдикцією держав-членів. Вони також установлюють європейські процедури нагляду й гарантій за дотриманням положень даних договорів. В 1997 р. Україна приєдналася до Конвенції 1950 г.
Рада Європи в 1987 р. прийняв Європейську конвенцію про попередження катувань і нелюдських або принижуюче достоїнство видів обігу або покарання, що набула чинності в 1989 г.
На додаток до зазначених документів Комітет міністрів і Парламентська Асамблея РЄ розробили (або розробляють) інші угоди й рекомендації з питань прав людини, що роблять значний вплив на політику держав-членів у даній області
Організація по безпеці й співробітництву в Європі (ОБСЄ), що нараховує зараз 53 держави-члена, розташованих у Європі, Північній Америці й Центральній Азії, також уважає однієї зі своїх головних завдань - заохочення й захист прав людини.
У Хельсинкском заключному акті НБСЄ від 1 серпня 1975 р. чимало місця приділено питанням співробітництва в гуманітарних областях («людському виміру») - так званої «третьому кошику» (перша - забезпечення миру й безпеки, друга - соціально-економічне сотрудничество). У Заключному акті держави-учасники визнали універсальне значення прав людини й основних воль і необхідність того, щоб кожне з них внесло свій внесок у заохочення основних прав; вони зобов'язалися поважати права людини й основні волі, а також сприяти їхньому ефективному здійсненню. Прийняття цього документа дало потужний імпульс розвитку правозахисного руху ВСССР.У наступні роки НБСЄ внесло значний вклад у розвиток інститутів забезпечення й захисти прав людини й основних воль. Зроблено це було переважно на Конференції НБСЄ по людському вимірі, що проходив у три етапи: Париж 1989 р., Копенгаген 1990 р. і Москва 1991 р. Підсумкові документи Конференції, як і більшість актів НБСЄ/ОБСЄ, носять політичний характер, однак дуже високого рівня, оскільки багато актів були підписані главами держав і правительств. Керівники держав - учасників ОБСЄ неодноразово підкреслювали у своїх заявах необхідність виконання зобов'язань, узятих у рамках ОБСЄ. Це наближає акти даної організації до юридично обов'язкових документів. Широко визнаним є той факт, що документи ОБСЄ містять регіональні міжнародні стандарти в області прав людини
В 1995 р. держави - члени ОБСЄ на зустрічі в Парижу прийняли Пакт про стабільність у Європі, відгукнувшись на ініціативу Європейського Союзу, висунуту в 1994 р. Пакт складається з політичної декларації й переліку двосторонніх угод і домовленостей, доповнених невичерпним переліком супутніх мір, підтримуваних Європейським Союзом. У декларації, зокрема відзначається, що «стабільна Європа - та, у якій шануються... права людини, у тому числі відносно осіб, що належать до національних меншостей...». Для досягнення цієї мети, вказується в декларації, необхідні наполегливі зусилля, засновані на ефективному застосуванні принципів і зобов'язань, що існують у рамках ООН, ОБСЄ й СЕ.
З 1991 р. ОБСЄ і РЄ співробітничають у питаннях установлення стандартів в області прав людини. Генеральний секретар РЄ Д. Таршис неодноразово підкреслював необхідність розширювати співробітництво між двома організаціями, особливо в питаннях «людського виміру».
Значною віхою в справі розвитку концепції прав людини стала Всесвітня конференція по правах людинии, що 25 червня 1993 р. прийняла Віденську декларацію й Програму дій, що підтвердили необхідність забезпечення універсальності, об'єктивності й невибірковості при розгляді питань прав людини. Конференція була проведена під егідою ООН при участі РЄ й інших міжнародних організацій
Еще по теме Регіональне співробітництво в області прав людини:
- 72. Міжнародні стандарти у області прав людини.
- Розділ 5. Співробітництво України та ОБСЄ у сфері забезпечення прав людини
- § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
- 6. Співвідношення міжнародно-правового інституту регулювання прав і свобод людини та забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні
- § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- § 1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна характеристика. Обов'язки людини і громадянина
- 73. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина.
- 100. М/н стандарти в галузі прав людини.
- § 8. Міжнародний захист прав людини
- Принцип поваги прав людини й основних воль
- 1. Поняття прав людини.
- Міжнародні стандарти прав людини
- Діяльність та акти Комісара Ради Європи з прав людини
- 39.Принцип поваги прав людини.