Форма, структура й найменування міжнародних договорів
Міжнародний договір може бути укладений як у письмової, так і в усній формі. Усна форма міжнародного договору йменується «джентльменською угодою». Приміром, джентльменські угоди практикують спецслужби США й Росії з аналогічними структурами в інших державах.
У цілому ж дана форма міжнародного договору використовується досить рідко. Найпоширенішою формою міжнародного договору є письмова, що дозволяє чітко й виразно закріпити права та обов'язки сторін по договоріПід структурою договору розуміється його розподіл на складові частини. Конкретний договір у силу специфіки його об'єкта й цілей, процедури прийняття може мати й специфічну структуру. Однак більшість міжнародних договорів складаються з наступних структурних елементів: преамбули, основної частини і заключної частини. У ряді сучасних міжнародних договорів, наприклад в області скорочення озброєнь або науково-технічного співробітництва, є також додаткова частина - додатка. Всі частини міжнародного договору є юридично обов'язковими й підлягають сумлінному виконанню
Преамбула є вступною частиною договору, у якій сторони викладають мета договору й принципи її досягнення
Основна (центральна) частина містить взаємні права та обов'язки сторін, тобто ті правила поведінки, якими вони повинні керуватися при виконанні договору
Заключна частина містить у собі положення про порядок набрання договору чинності, його дії й припиненні
У додатках звичайно втримуються якісь технічні відомості, наприклад про скорочуються вооружениях, що, і опис процедур, пов'язаних з виконанням договору, переважно технічного характеру, зокрема технології ліквідації ракет або порядок проведення інспекцій на місцях і т.п.
У праві міжнародних договорів прийнято положення угод ділити на статті, які у свою чергу групуються в глави (наприклад, в Уставі ООН є 19 глав, що включають 111 статей) або частини (у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.
- 8 частин, що поєднують 85 статей). Іноді частини міжнародного договору можуть ділитися на розділи (наприклад, частина III Віденської конвенції про право міжнародних договорів, що складає з 4 розділів).Одним з елементів міжнародного договору є його найменування. Міжнародній практиці відомі такі найменування договорів, як конвенція, пакт, угода, договір, протокол, утомившись, статут, хартія й ін. Міжнародний договір може бути взагалі безіменним. Наприклад, обмін дипломатичними нотами може являти собою різновид международного договору. Відповідно до норм звичайного й договірного права найменування міжнародного договору не має якого-небудь юридичного значення. Важливо, щоб цей документ містив правила поведінки сторін, визнані ними як юридичні норми. Тому широко використовуваний у доктрині міжнародного права термін «договір» повинен розглядатися як родове поняття
Найважливішої складовою частиною міжнародних договорів у писемній формі є мова, за допомогою якого сторони фіксують свої права й обов'язки в тексті договору
Звичайно обопільні умови складаються у двох екземплярах на мовах договірних сторін. При цьому сторони використовують правило альтернату (чергування). Відповідно до даного правила в екземплярі обопільної умови, призначеному для конкретної договірної сторони, найменування цієї сторони в переліку сторін, підпису її уповноважених, печатки, а також текст договору офіційною мовою держави даної сторони містяться на першому місці й для підпису.залишається місце з лівої сторони. У правилі альтернату проявляється повага суверенітету держав. Тексти договору мовою кожної з договірних сторін є юридично рівнозначними (автентичними).
Тексти ж багатосторонніх договорів складаються на офіційних мовах ООН (англійському, арабському, іспанському, китайському, російському, французькому) або офіційних мовах конкретної міжнародної конференції, обумовлених учасниками конференції (найчастіше це англійський і французька мови).