120. Правове регулювання м-н повітряних сполучень.
Поняття м.-н. повітряних сполучень, як правило, розкривається через комерційні права, або “свободи повітря” ( див. 121)
В теперешній час всі вказані види “ свободи повітря” застос-я до повітр-х суден не тільки держав реєстрації, а й держав- експлуатантів ( які арендують судна).
В Заключний акт Чиказької конвенції 1944 року включена стандартна форма двосторонньої угоди про обмін комерц.
правами в м.-н. повітряному сполученні , яка пердбачає застосування всіх 5-ти “свобод повітря”( Однією з найбільш популярних угод є двосторон. угода між США та Великобрит. 1946р., осн-гні принципи якої зестасовані у практиці укладення таких угод між багатьма країнами).З 1978 р. в США введена “політика дерегулювання”, яка передбачає застосування методів “вільної конкуренції” щодо міжнародного повітряного транспорту.
Дериктивою ЄС 1983 року санкціановано “ ліберальний режим” по відношеннюдо внутрішньорегіональних повітряних сполучень між країнами Зах. Європи( тільки щодо польотів суден обсягом не більше 70 місць та макс.вагою 30т.)
Новою тенденцією в регулюванні комерц. прав в західноєвроп. регіоні є закріплення принципа "відкритих регулярних маршрутів”(правами зазначеними у 5-тій “свободі” сторони користуються за згодою між компетентними авїаційними органами, а не між урядами, одночасно застосування принципа надає держ-м привілеї на польоти в б-я пункти території одне одного).
Комерц. права авіапідприємств конкретизуються( визнач-ся розклад польотів, порядок продажу авіабілетів, тарифи, надання різних послуг та ін.) в укладених між ними комерц-х угодах. Комерц. угоди тісно пов”язані з практич-ю реаліз-ю міжурядових двосторон-х угод про повітряні сполучення, і тому їх розробка та укладання проходять під контролем відомств цивільної авіації.