Технічний прогресу сучасній теорії довгих хвиль
Але норма прибутку — не єдиний фактор, дія якого визначає виникнення хвилеподібного руху економіки. Іншим надзвичайно важливим фактором є характер технічного прогресу.
Елементарним технічним циклом є зміна поколінь машин більш- менш одного виду (цикл І роду).
Цей цикл нерозривно пов’язаний з технічними циклами вищого порядку, якими є, по-перше, цикли розвитку галузі, що виробляє машини цього виду (цикл II роду). По- друге, кожна галузь існує в тісній взаємодії з іншими. Під час її перебудови виникає необхідність перетворення цілого ланцюжка пов’язаних із нею галузей. Тому нове покоління техніки народжу- (ться в умовах масового поновлення устаткування в багатьох галузях (цикл III роду). Таке поновлення і відбувається за капіталізму через циклічні кризи кожні 9—12 років.Усі напрямки розвитку існуючої техніки визначаються рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Розвиток продуктивних сил відбувається еволюційно і стрибками. Кожен стрибок є початком загальнотехнічної революції (цикл IV роду), що складається з кількох циклів III роду. Загальнотехнічна революція проходить у своєму розвитку такі стадії: запровадження нової технології та продуктів у лідируючих галузях виробництва, потім поширення їх на все виробництво, що в такий спосіб глибоко перетворюється. Відбувається зміна й іншої частини продуктивних сил — людини. Змінюються рівень її розвитку, освіта, потреби. Поява нових продуктивних сил у суспільстві потребує зміни інститутів управління. Етап технічної революції вважається завершеним, коли цілком реалізується потенціал, що був закладений у ньому.
Початок галузевої технічної революції може збігатися, а може й передувати початку тривалого підйому в економіці. Так, винахід парової машини Уагга в 1784 р. послужив основою промислового піднесення кінця XVlII — початку XiX ст. Паровоз і пароплав, винайдені вже в 20-х роках XIX ст., починають перетворювати економіку лише в середині століття.
Нафта й автомобіль, що одержали значне поширення в четвертій хвилі М. Д. Кондратьєва (40—90-ті роки XX ст.), були відомі з початку с толіття. Деякі вчені вважають початком п’ятої довгої хвилі середину 70-х років на тій підставі, що в цей період з’являються перші персональні комп’ютери. Але знов-таки ці найбільші винаходи не одержали широкого застосування у виробництві до початку 80-х років і не позначилися на підвищенні загальних темпів вростання виробництва аж до середини 80-х років (див. табл. 5). Отже, і тут наявний чималий часовий лаг між початком технічної революції та розгортанням чергового довгого підйому в економіці.Якщо характеризувати взаємозв'язок технічного прогресу та довгої хвилі, необхідно виділити динаміку кількох показників. У центрі уваги мають бути зміни відносної інтенсивності технічного прогресу й загальної ефективності виробництва.
Кількісний вимір цих показників — дуже складна справа. Але загальний напрямок змін можна зрозуміти під час зіставлення характеру змін у співвідношенні кількох показників.
Зміни в органічній будові капіталу є матеріальною основою для вивчення відносної інтенсивності технічного прогресу. Тому дуже корисно аналізувати динаміку органічної будови капіталу як частину загальної картини. Статистичний показник, за допомогою якого це можна зробити, називається капіталоозброєністю (K/L), тобто співвідношенням капіталу (K) до живої праці (L). Його зростання до певної міри характеризує екстенсивний характер технічного прогресу.
Але крім вимірника екстенсивної частини технічного прогресу, буде потрібен ще й показник його інтенсивного складника. Цю роль може виконати продуктивність живої праці (YIL), тобто співвідношення національного продукту (У) до кількості відпрацьованих людино-годин (L).
Порівняння продуктивності праці з технічною будовою капіталу (капіталоозброєністю) дає картину, з якої ясно видно співвідношення між інтенсивними та екстенсивними факторами в ході технічного прогресу. Технічні революції відповідають періодам, коли продуктивність праці зростає швидше, ніж капіталоозброєність.
Еволюційний розвиток характеризується відставанням зростання продуктивності праці від капіталоозброєності.Індикатором, що з’єднує в собі та інтегрує обидві компоненти технічного прогресу, є відношення капіталу до продукту чи капі- талоємність продукції (KY = KL : Y/L). Зворотна до неї величина — капіталовіддача (YIK) — характеризує сумарну ефективність економіки. Коли вона зростає, технічний прогрес здебільшого революційний, коли зменшується, — еволюційний.
На стадії піднесення довгої хвилі можна виокремити два під- періоди. У першому продуктивність праці динамічно зростає, а капіталоозброєність має тенденцію до зниження. Це час швидкого піднесення ефективності виробництва, тобто капіталовіддачі. У другому періоді продуктивність праці повільно продовжує збільшуватися, а капіталоозброєність спочатку стабільна, а потім поступово починає зростати дедалі більшими темпами, що призводить напочатку до зниження темпів зростання капіталовіддачі, а потім —- до її стабілізації.
На початку фази спаду довгої хвилі уповільнення зростання продуктивності праці відбувається швидше, ніж зниження капіталоозброєності, унаслідок чого капіталовіддача зменшується. У стадії кризи зміни продуктивності праці йдуть у ногу зі змінами капіталоозброєності, такщо капіталовіддача — більш-менш стабільна. Різке зростання її в післякризовий період пов’язане з прискореним підйомом продуктивності праці за помітного відставання капіталоозброєнооті.
Причиною подібних змін динаміки капіталовіддачі є технічний прогрес. Стабілізація, а потім і падіння капіталовіддачі відбувається тоді, коли технічний прогрес стає дедалі еволюційні- шим, а заміна одного покоління машин іншим починає приносити все менший ефект. У цьому разі зниження віддачі від гехнічних модифікацій у нових поколіннях машин призводить спочатку до зростання капіталоозброєності праці, а потім — до зростання капіталоємності продукції, що в остаточному підсумку обумовлює зниження норми прибутку.
На підставі сказаного можна зробити висновок про те, що іехнічний прогрес і його результативність в індустріальній економіці змінюються циклічно. А тому динаміка технічного прогресу є важливим фактором, що породжує тривалі коливання економічної активності. Однак, сучасна теорія довгих хвиль крім іехнічного прогресу як фактора, що породжує ці коливання, враховує вплив і інших процесів. Невід'ємними частинами теорії довгих хвиль на сьогоднішній день є такі процеси, як структурні зміни виробництва, перенагромадження капіталу, вплив організаційних інновацій. Розгляд їх приводить до необхідності поглибленого вивчення такої характеристики знижувальної фази великої хвилі, як структурна криза.
3.3.4.