Загальна характеристика умовиводу

Пізнаючи навколишню дійсність, людина отримує нові знання. Части­ну знань ми отримуємо безпосередньо, внаслідок дії предметів і явищ на органи чуття людини. Наприклад, щоб дізнатись, якого кольору підсніж- ник, досить його побачити; щоб переконатись, що надворі сонячно, досить виглянути у вікно.

Проте більшість знань отримують опосередковано, у процесі логічних міркувань. У ході міркування на основі засвоєних знань і безпосередньої інформації відбувається аналіз і узагальнення попереднього досвіду. На­приклад, ніхто не ставив Землю на терези, але масу її визначили; ніхто не вимірював рулеткою відстань від Землі до Сонця, але вона відома. Ці знан­ня ми виводимо з наявних, раніше здобутих істинних знань. Логічною фор­мою здобуття опосередкованих знань є умовивід.

Коли нам треба отримати певний висновок, ми вдаємось до міркувань. Міркування - це своєрідний ланцюжок пов’язаних між собою умовиводів, який закінчується новим умовиводом або прийняттям рішення. Умовиво­дами людина користується і в повсякденному житті, і в науковій діяльності.

Наприклад, ми не знаємо, коли прославився своїми військовими похо­дами полководець Олександр Македонський. Але нам відома інформація, яку ми формулюємо за допомогою суджень: «Олександр Македонський навчався у Аристотеля» та «Аристотель жив у IV ст. до н.е.». Міркуючи, ми можемо зробити висновок у формі третього судження: «Отже, Олександр Македонський також жив у IV ст. до н.е.». Цей висновок є нашим новим знанням, отриманим у процесі виведення з двох перших суджень, що були відомі нам раніше.

Логічною підставою висновку є логічний вивід - певне обґрунтовую­че знання, яке визначає можливість переходу від вихідних положень до висновку. Логічною основою вираження опосередкованих знань є суджен­ня, а форма, за допомогою якої ці знання здобуті, називається умовиводом. Судження є елементами структури умовиводів.

Умовивід - це форма мислення, в якій з одного або кількох істин­них суджень на основі певних правил виводу отримують нове судження.

Наприклад, коли з двох суджень:

1) «Усі підприємства є юридичними особами»

2) «Ватра» - підприємство»

виводиться третє судження: «Отже, «Ватра» - юридична особа», - ми отримуємо умовивід.

Схема 17. Структура умовиводу

Складовими частинами умовиводу є:

1. Вихідне знання - судження, з яких виводиться висновок. Записуєть­ся над горизонтальною лінією. Називається засновками, або посилками.

2. Вивідне знання - судження, яке випливає із засновків. Записується під горизонтальною лінією. Називається висновком, або логічним наслідком.

3. Обґрунтовуюче знання, або сам вивід (виведення), який визначає можливість переходу від наявних висловлювань (засновку) до нових висло­влювань (висновку). Сюди належать правила, закони, теорії, аксіоми, пос­тулати.

Наприклад, розглянемо умовивід:

Усі придбані цінні папери можуть продаватись на ринку цінних паперів.

Акції є цінними паперами.

Отже, акції можна продати на ринку цінних паперів.

У цьому умовиводі перші два судження є засновками, а третє суджен­ня, яке стоїть після слова «отже», - висновок.

В умовиводах висновки стоять переважно після слів: «отже», «зна­чить», «звідси випливає» або перед словами: «тому що», «бо».

За змістом умовиводи можуть бути істинними (вірними) і хибними. Для того, щоб висновок умовиводу був істинним, необхідно дотримуватись таких двох умов:

• засновки, з яких роблять висновок, мають бути істинними;

• умовивід має бути логічно правильним (побудованим згідно зако­нів і правил логіки).

Недотримання однієї із цих умов призводить до того, що висновок із засновків стає хибним.

Наприклад:

Злочин у сфері економіки є суспільно небезпечним діянням.

Здійснене вбивство не є злочином у сфері економіки.

Отже, здійснене вбивство не є суспільно небезпечним діянням.

Висновок тут хибний, тому що в міркуванні порушені правила логіч­ної побудови умовиводу (правила вірного міркування).

За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяються на:

• достовірні (необхідні);

• ймовірні (правдоподібні).

Достовірні умовиводи - в яких з істинних засновків при дотриманні всіх правил і законів логіки завжди отримують істинні висновки. До необ­хідних відносяться всі дедуктивні умовиводи та деякі індуктивні.

Ймовірні умовиводи - з істинних засновків отримують правдоподібні (не завжди істинні) висновки. До ймовірних відносяться індуктивні умови­води (крім повної індукції) та умовиводи за аналогією.

За кількістю засновків умовиводи поділяються на:

• безпосередні;

• опосередковані.

Безпосереднім називається умовивід, у якому висновок робиться з одного засновку-судження.

Опосередкованим називається такий умовивід, у якому висновок ро­биться з двох і більше засновків.

Умовиводи за спрямованістю процесу міркування поділяються на:

• дедуктивні;

• індуктивні;

• умовиводи за аналогією.

У дедуктивних умовиводах (від лат. deductio - виведення) висновок іде від знання більшого ступеня загальності до знання меншого ступе­ня загальності (від загального - до часткового чи одиничного). Висновок носить достовірний характер.

Наприклад:

Усі громадяни України мають право на освіту. Озірянський Василь - громадянин України.

Отже, Озірянський Василь має право на освіту.

Логічне слідування йде від роду до виду, від знання про клас - «усі громадяни України» до знання про окремого представника цього класу - «Озірянського». У дедуктивному умовиводі думка рухається від загального до окремого, одиничного, тому дедукцію визначають як умовивід від за­гального до часткового.

«За виглядом нігтів людини і її рук, взуттям, згином штанів на колі­нах, за виразом обличчя людини і комірцем сорочки - за такими дрібниця­ми неважко здогадатися про її професію. І можна не сумніватись, що все це разом взяте приведе спостерігача до правильних висновків», - це цитата з програмної статті найвідомішого у світовій літературі сищика- консультанта Шерлока Холмса. Виходячи з дрібних деталей, він будував логічні ланцюги роздумів і розкривав заплутані справи. Холмс використо­вував для цього дедуктивний метод. Звісно, Холмс дещо перебільшував значення дедукції в законодавстві та криміналістиці, але його роздуми про дедуктивний метод зробили свою справу. «Дедукція» із спеціального і ма­ловідомого терміна перетворилася в модне і загальновживане слово. Попу­ляризація дедуктивного методу - не менша заслуга Шерлока Холмса, ніж усі розкриті ним злочини.

Більш детально питання про дедуктивні умовиводи буде розглядатись у наступній темі.

1.2.