Загальна характеристика судження

Зв’язки та відношення в судженні виражаються через тверджен­ня або заперечення., У судженні “Підозрюваний має право на захист” зв’язок між особою, що підозрюється в скоєнні злочину, та його пра­вом на захист стверджується; в судженні “Деякі злочини не є навмис­ними”, зв’язок між деякою частиною злочинних дій та їх умисним характером заперечується.

Будь-яке висловлювання (судження) є або істинним, або хибним, тобто або відповідає дійсності, або ні. Якщо у судженні стверджу­ється зв’язок, що існує в дійсності, або заперечується зв’язок, яко­го в дійсності немає, то таке судження є *істинним. Наприклад, “Земля обертається навколо Сонця”, “Кентаври не існують”, - істинні судження. Якщо ж у судженні стверджується зв’язок, який у дійс­ності не існує, або заперечується зв’язок, що є дійсним, то таке судження буде ^хибним. Наприклад, “Сонце обертається навколо Землі”, “Мавки живуть у лісі” - хибні судження.

Істинність або хибність деякого судження не завжди є очевидною. Для доведення чи спростування істинності (хибності) деяких суджень дуже часто необхідно докласти значних зусиль та затрат.

Отже, *судження - це форма мислення, в якій стверджується або заперечується зв ’язок між предметом та його ознакою або відно­шення між предметами. Судження буває або істинним, або хибним.

Матеріальним носієм судження є речення.

2.