СЛОВНИК БАЗОВИХ ТЕРМІНІВ

Абстрагування - мисленне виділення окремих ознак предмета і відволікання від інших ознак.

Абстрактне поняття - вид поняття за змістом, в якому відобража­ється деяка ознака, відокремлена від предмета (“вартість”, “краса” тощо).

Аналіз - мисленне вичленення окремих частин предмета і дослід­ження їх як елементів цілого.

Антитеза в доведенні - суперечливе тезі твердження, яке є хибним тоді і тільки тоді, коли теза є істинною, і навпаки.

Аргумент - вихідне теоретичне або фактичне твердження, яким обґрунтовують істинність тези.

Атрибутивне судження - судження про ознаку предмета. Інакше його називають простим категоричним судженням.

Безпосередній дедуктивний умовивід - вивід з одного категорич­ного судження - засновку. Його види: обернення, перетворення, проти­ставлення предикатові та суб’єктові та виводи за “логічним квадратом”.

Виводи логіки висловлювань - вид дедуктивних опосередкова­них виводів, засновками і висновком яких є складні висловлювання. Розрізняють умовно-категоричні, розділово-категоричні та умовно- розділові виводи логіки висловлювань.

Виділяюче судження - вид простого категоричного судження зі структурою “S і тільки S є Р”.

Видове поняття - менше за обсягом, підпорядковане більшому за обсягом (родовому) поняттю. Відношення рід-вид належить до суміс­них підпорядкованих понять.

Визначення (дефініція) - логічна операція, що розкриває зміст поняття. Основними видами визначення є реальне та номінальне.

Виключеного третього закон. Два суперечливих твердження про один і той самий предмет, в одному і тому самому відношенні не можуть бути ні одночасно істинними, ні одночасно хибними, одне з них істинне, а інше необхідно хибне. У логіці висловлювань мас ви­гляд: А V ~А.

Відчуття - чуттєва форма пізнання, що відображає окремі чуттєві властивості предметів: колір, запах, твердість тощо.

Дедуктивний умовивід - вид необхідного виводу, в якому з одно­го або декількох суджснь-засновків отримують судження-висновок.

Демонстрація, або аргументування - логічний зв’язок між аргумен­тами та тезою в доведенні.

Диз’юнкція - вид складного судження, яке Є ІСТИННИМ ТОДІ І ТІЛЬКИ тоді, коли принаймні один з його атомів є істинним. Диз’юнкції відпо­відає символ логічної операції V.

Диз’юнкція сильна - вид складного судження, яке є істинним тоді і тільки тоді, коли тільки один з його атомів є істинним. Сильній ди­з’юнкції відповідає символ логічної операції W.

Дихотомія - вид поділу обсягу поняття на два суперечливих поняття.

Доведення - логічна операція обґрунтування істинності будь-яко­го судження за допомогою інших істинних і пов’язаних з ним суджень.

Доведення непряме - вид доведення, в якому істинність тези об­ґрунтовується хибністю антитези. Його види: апагогічне та розділове.

Доведення пряме - вид доведення, в якому істинність тези обґрун­товується виходячи безпосередньо з істинності аргументів.

Еквівалентності відношення між складними судженнями. Два склад­них висловлювання F₁ та F₂ є еквівалентними тоді і тільки тоді, коли їх по­двійна імплікація (F₁ θ F₂) є завжди істинною формулою (тавтологією).

Елементарне висловлювання - елемент складного висловлюван­ня, жодна частина якого не є самостійним висловлюванням. Інакше його називають атомарним висловлюванням, або атомом.

Ентимема - скорочений силогізм з опущеним засновком або ви­сновком.

Загальне поняття - вид поняття за обсягом, відображає ознаки множини предметів (“студент”, “товар” тощо).

Загальнозаперечне судження - вид простого категоричного су­дження загального за кількістю та стверджувального за якістю. Має структуру: “Всі S є Р”. Символічно позначається: A (SP).

Закон логіки - див. логічний закон.

Заперечення висловлювання - логічна операція у логіці вислов­лювань. Запереченням висловлювання “А” називають висловлювання “~А” (не А), яке є істинним, коли “А” - хибне, і навпаки.

Збірне поняття - вид поняття за обсягом, відображає ознаки певної сукупності однорідних предметів, що мисляться як одне ціле (“оркестр”, “сузір’я” тощо).

Зміст поняття - сукупність суттєвих ознак предмета, що мислиться в даному понятті.

Імплікація - логічна операція і вид складного висловлювання у логіці висловлювань. Імплікацією висловлювань “А” та “В” назива­ють висловлювання “A → В” (“Якщо А, то В”), яке є хибним тоді і тільки тоді, коли А істинне, а В - хибне.

Імплікація подвійна-вид складного висловлювання, яке є істинним тоді і тільки тоді, коли значення істинності лівої і правої частин збіга­ються. Подвійній імплікації відповідає символ логічної операції θ.

Індуктивний умовивід - вивід, у формі якого відбувається емпі­ричне узагальнення, коли на підставі повторюваності ознаки у явищ певного класу роблять висновок про її приналежність усім явищам даного класу. Розрізняють повну та неповну індукцію.

Індукція наукова - вид імовірного умовиводу, в засновках якого поряд з повторюваністю ознаки у деяких предметів класу міститься знання про залежність цієї ознаки від певних властивостей предмета.

Індукція неповна - вид імовірного умовиводу, в якому на підставі повторюваності ознаки у деяких явищ певного класу роблять висно­вок про приналежність цієї ознаки кожному явищу даного класу.

Індукція повна - вид необхідного умовиводу, в якому на підставі повторюваності ознаки у кожного предмета певного класу роблять висновок про приналежність цієї ознаки всім предметам даного класу.

Істинне висловлювання - судження, яке правильно відображає зв’язки між предметами дійсності. Істинне висловлювання познача­ють символами “1” або “і”.

Колові схеми Ейлера - діаграми у вигляді кіл, за допомогою яких наочно зображають відношення між обсягами понять, термінів кате­горичного судження (S₅P) та термінами простого категоричного сило­гізму (S, М, Р). Авторство належить видатному математику та логіку XVIII ст. Леонарду Ейлеру (1707-1783).

Конкретне поняття - вид поняття за вмістом, відображає предмет у сукупності його ознак (“людина”, “закон” тощо).

Кон’юнкція — вид складного судження, яке є істинним тоді і тільки тоді, коли всі його складові атоми є істинними.

Логіка - філософська наука про закони та форми правильного мис­лення, що веде до істинного знання.

Логіка висловлювань - розділ сучасної логіки, що вивчає складне судження, закони утворення та перетворення складних висловлювань.

Логіки висловлювань мова - одна зі штучних мов сучасної (сим­волічної) логіки, яка використовується для формалізації вербальних висловлювань з мстою їх подальшого логічного дослідження.

Логічна форма мислення - спосіб зв’язку елементів думки, її бу­дова, завдяки якій зміст думок існує і відображає дійсність. Основни­ми логічними формами є поняття, судження та умовивід.

Логічний закон, або закон правильного мислення - необхідний, повторюваний та суттєвий зв’язок між думками в ході розмірковуван­ня. Основними законами (принципами) правильного мислення є закон тотожності, закон суперечності та закон виключеного третього.

Логічного слідування відношення - фундаментальне відношен­ня, на якому ґрунтуються всі правильні умовиводи, доведення та роз­мірковування. З висловлювання F₁ логічно слідує висловлювання F, тоді і тільки тоді, коли їх імплікація (F₁ —> F,) є завжди істинною фор­мулою (тавтологією). Символічно відношення логічного слідування позначають оператором Н, в умовиводах - горизонтальною рискою.

Модуси силогізму - 1) різновиди простого категоричного силогіз­му, що відрізняються якістю та кількістю засновків та висновку (ААА, EIO тощо); 2) різновиди умовно-категоричного силогізму у виводах логіки висловлювань, що відрізняються структурою виводу: стверджу­вальний та заперечний модуси; 3) різновиди розділово-категоричного силогізму у виводах логіки висловлювань, що відрізняються структу­рою виводу: заперечно-стверджувальний та стверджувально-запереч­ний модуси.

Непорівнянні поняття - категорія понять, які не мають найближ­чого спільного родового поняття, оскільки відображають предмети різних предметних областей (“троянда” і “автомобіль”, “логіка” і “па­роплав” тощо).

Несумісні поняття - вид порівнянних понять, які не мають спіль­ної частини обсягу, але включаються в обсяг найближчого роду. Розріз­няють три типи несумісності: співпідпорядкування, протилежність та суперечність.

Номінальне визначення поняття - визначення, за допомогою яко­го замість опису предмета вводиться новий термін або пояснюється значення терміна.

Нульове (порожнє) поняття - відображає ознаки нереальних пред­метів або предметів, які ще не вивчені сучасною наукою (“мавка”, “аб­солютний нуль”, “паралельний світ” тощо).

Оберненого відношення між обсягом та змістом поняття закон. Збільшення змісту поняття веде до утворення поняття з меншим обся­гом, і, навпаки, збільшення обсягу поняття зменшує його зміст.

Обмеження поняття - рух думки від поняття з більшим обсягом і меншим змістом до поняття з меншим обсягом, але більшим змістом.

Обсяг поняття - сукупність або множина предметів, що мислять- ся в даному понятті.

Одиничне поняття - вид поняття за обсягом, відображає один- єдиний предмет або одну множину предметів, що мають власну назву (“ріка Дніпро”, “Голосіївський ліс” тощо).

Ознака несуттєва - ознака предмета думки, яка може належати, але може і не належати предметові, і яка не пов’язана з його сутністю.

Ознака суттєва - ознака предмета думки, яка з необхідністю нале­жить предмету, виражає його внутрішню природу, його сутність.

Опосередкований дедуктивний умовивід - вид категоричних де­дуктивних вводів з двох і більше суджень-засновків. До них належать: простий категоричний силогізм, скорочений силогізм, складний кате­горичний силогізм та складноскорочений силогізм.

Поділ за видозміною ознаки - вид поділу обсягу поняття, в ос­нові якого лежить деяка ознака даної множини предметів, при зміні якої утворюються поняття, що становлять обсяг діленого (родового) поняття.

Поділ поняття - логічна операція, яка розкриває обсяг поняття. Основними видами поділу є поділ за видозміною ознаки та дихотомія.

Поняття - логічна форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках.

Порівнянні поняття - категорія понять, які відображають пред­мети однієї предметної області і мають спільні ознаки і спільне в об­сязі (“юрист” і “адвокат”, “квітка” і “троянда” тощо). Порівнянні по­няття поділяються на два види (групи): сумісні та несумісні поняття.

Порівняння - логічний прийом, за допомогою якого встановлю­ється тотожність і відмінність ознак предметів І ЯВИЩ ДІЙСНОСТІ.

Правило виводу, або правило доведення-будь-яка правильна струк­тура умовиводу, в якій між засновками та висновком існує відношення логічного слідування. При умові істинності засновків завжди дає істин­ний висновок (modus ponens, modus tollendo ponens тощо).

Предикат - 1) термін простого категоричного судження, що відо­бражає ознаку предмета думки; 2) крайній термін простого категорич­ного силогізму, який називають більшим терміном. Стоїть на місці предиката висновку і міститься в більшому засновку силогізму. В обох випадках позначається символом “Р”.

Простий категоричний силогізм - вид опосередкованого дедук­тивного умовиводу про відношення двох крайніх термінів на підставі їх зв’язку з середнім терміном.

Реальне визначення - визначення поняття, що розкриває суттєві ознаки предмета.

Родове поняття - більше за обсягом, яке підпорядковує менше за обсягом (видове) поняття. Відношення рід-вид належить до сумісних підпорядковуваних понять.

Розділово-категоричні виводи - вид дедуктивних виводів логіки висловлювань, в яких один із засновків є розділовим (диз’юнктивним) судженням, а другий - категоричним судженням. Розрізняють запереч­но-стверджувальний та стверджувально-заперечний модуси.

Середній термін - поняття, що входить до обох засновків просто­го категоричного силогізму і відсутнє у його висновку. Позначається символом “М”.

Синтез - мисленнс поєднання частин цілого, які отримані в проце­сі аналізу та дослідження предмета думки в цілому.

Сприйняття - чуттєва форма пізнання, яка створює цілісний чут­тєвий образ предмета в момент впливу його на наші органи чуттів.

Спростування - логічна операція встановлення хибності або не­обґрунтованості раніше висунутої тези.

Суб’єкт - 1) термін простого категоричного судження, що відобра­жає предмет думки; 2) крайній термін простого категоричного силогіз­му, який називають меншим терміном. Стоїть на місці суб’єкта у ви­сновку і міститься в меншому засновку силогізму. В обох випадках позначається символом “S”.

Судження - логічна форма мислення, в якій стверджується або за­перечується зв’язок між предметом та його ознакою або відношення між предметами думки. Судження буває або істинним, або хибним. Розрізняють просте та складне судження.

Судження просте - судження, яке виражає зв’язок двох і тільки двох понять. Серед простих суджень розрізняють: атрибутивне (ка­тегоричне), релятивне та судження існування.

Судження складне - судження, яке складається з двох і біль­ше простих категоричних суджень, його ще називають молеку­лярним висловлюванням, або молекулою. Видами складного су­дження є кон’юнкція, диз’юнкція, сильна диз'юнкція, імпліка­ція та подвійна імплікація. Складне судження є предметом дослідження розділу сучасної логіки, який називається логікою висловлювань.

Сумісні поняття - вид порівнянних понять, які мають спільну частину обсягу, а їх зміст має спільні ознаки. Розрізняють три типи сумісності: рівнозначність, підпорядкування та перетин.

Суперечності закон. Два несумісних твердження про один і той самий предмет, в одному і тому самому відношенні не можуть бути одночасно істинними. У логіці висловлювань записується формулою: ~(AΛ~A).

Тавтологія - 1) у традиційній логіці - помилка у визначенні по­няття, коли визначуване і визначаюче поняття є одним і тим самим словом (“Злочинець — людина, що вчинила злочин” тощо); 2) у логіці висловлювань - така структура думки, яка є завжди істинною форму­лою, незалежно від значень істинності її складових. Формула-тавто- логія - це закон логіки.

Теза доведення - твердження (судження), істинність якого обгрун­товують у процесі доведення.

Термін - слово або словосполучення, що означає строго визначе­не поняття і вживається в даній науці з одним точно визначеним зна­ченням.

Термін силогізму-три поняття, з яких складається кожен правиль­ний простий категоричний силогізм. “S” - менший термін, “Р” - біль­ший термін”, “М” - середній термін.

Терміни судження - два поняття, з яких складається кожне атри­бутивне (категоричне) судження. “S” - суб’єкт судження, “Р” - преди­кат судження.

Тотожності закон. Кожна думка про окремий предмет чи його влас­тивість у межах даного міркування повинна зберігати один і той самий зміст. Записується формулою: A ? А (А <-> А).

Узагальнення - логічний прийом, за допомогою якого окремі пред­мети на основі притаманних їм однакових властивостей об’єднуються в групи однорідних предметів (класи).

Узагальнення поняття - рух думки від поняття з меншим обся­гом і більшим змістом до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.

Умовивід - логічна форма мислення, в якій з одного або декількох суджень-засновків отримують судження-висновок, що логічно слідує зі змісту вихідних суджень. Розрізняють необхідні та ймовірні умо­виводи.

Умовивід імовірний - вивід, в якому з істинних засновків при ослабленому логічному слідуванні між засновками та висновком отри­мують правдоподібні висновки. До імовірних виводів належать неповна індукція та нестрога аналогія.

Умовивід необхідний - вивід, в якому з істинних засновків при наявному відношенні логічного слідування між засновками та виснов­ком отримують завжди істинні висновки. До необхідних виводів від­носяться дедукція, повна індукція та строга аналогія.

Умовно-категоричні виводи - вид дедуктивних виводів логіки висловлювань, в яких один із засновків є умовним судженням, а дру­гий - категоричним судженням. Розрізняють два правильних модуси: modus ponens та modus tollens.

Умовно-розділові виводи - вид дедуктивних виводів логіки ви­словлювань, в яких один із засновків складається з двох і більше умов­них висловлювань, а інший є розділовим судженням. Розрізняють ди­леми та полілеми.

Уявлення - чуттєва форма пізнання, яка відтворює в свідомості людини образ раніше сприйнятого предмета або явища.

Фігури силогізму - різновиди простого категоричного силогізму, які виділяються на підставі місця середнього терміна (M) в його за­сновках. Розрізняють чотири фігури силогізму.

Формалізація виразу національної мови - символічний запис склад­ного вербального висловлювання за допомогою алфавіту однієї з штуч­них мов логіки.

Форми чуттєвого пізнання - відображення зовнішнього світу орга­нами чуття людини. Безпосереднє знання про дійсність існує у формах: відчуття, сприйняття та уявлення.

Формула-тавтологія, або тотожно істинна формула-така форму­ла логіки висловлювань, яка в цілому є завжди істинною, незалежно від значень істинності атомів. Усі закони логіки є формулами-тавтоло- гіями: А о A, A V ~A, ~(A А ~А).

Хибне висловлювання - судження, яке неправильно або спотво­рено відображає зв’язки між предметами дійсності. Хибне висловлю­вання позначають символами: “0” або “X”.

Частковозаперечне судження - вид простого категоричного су­дження часткового за кількістю та заперечного за якістю. Має струк­туру: “Деякі S не є Р”. Символічно позначається: O (SP).

Частковостверджувальне судження - вид простого категорично­го судження часткового за кількістю та стверджувального за якістю. Має структуру: “Деякі S є Р”. Символічно позначається: I (SP).

Явне визначення - таке визначення поняття, в якому визначуване (дефінієндум) та визначаюче (дефінієнс) поняття є чітко вираженими.