При яких осудах не заключаемо?
При двох родах осудів не заключаемо: а) при таких, що не є по своїй властивості логічними, б) при таких, що їх називаємо аксіомами або принципами.
Таких осудів, як иапр. »Каюс зломив ногу«, або: »Цезар здобув Ґалію« і т.
п. не можна доказати при помочі заключения, а це тому, бо цього рода осуди не є логічними у властивому змислі й через те не можна доказати їх логічною дорогою.Отже тут маємо діло з осудами, до яких пристосовуємо фактичний доказ, тобто доказ, опертий на безпосередній па- глядності. Цього рода осуди не потребують навіть логічного доказу. Другою групою осудів, які не допускають заключения є аксіоми обо принципи (чи пак постуляти).[††††]
Аксіома (άξίωμα) — це загальний осуд або речення, якого не можна вивести з іншого або інших, але яке всеж повинні ми признати правильним. Отже це осуд, іцо його не можна доказати ; він не потребує доказу, бо є безпосередньо евідент- пим. При таких осудах як: »5 + б = 10« або »дві прямі лінії перетинаються лише в одній точці« і т. д. говоримо про аксіоми.