Правила засновків силогізму

1) Принаймні один із засновків силогізму повинен бути ствер­джувальним судженням. З двох заперечних суджень висновок з не­обхідністю не витікає. Наприклад:

Серед студентів університету “Україна” (M) немає математиків (P).

Оскільки обоє засновків є заперечними,

то відношення між S та P є невизначеним. Тут можливі такі тверджен­ня: E(SP) - “Жоден студент КДУ не є математиком”, O (SP) - “Деякі студенти КДУ не є математиками”, A (SP) - “Усі студенти КДУ є мате­матиками”.

2) Якщо один із засновків - заперечне твердження, то і висно­вок повинен бути заперечним. Наприклад:

Зацікавлений суддя (M) не бере участі в розгляді справи (P).

Сидоренко (S) є зацікавленим суддею (M),

Сидоренко (S) не бере участі в розгляді справи (P).

Оскільки всі S належать до М, а жодне M не належить до Р, то жод­не S не належить до Р. Висновок є загальнозаперечним судженням.

3) Принаймні один із засновників повинен бути загальним су­дженням. Із двох часткових суджень висновок з необхідністю ^{не ви_} тікає. Наприклад:

Деякі філателісти - адвокати I (SP).

Деякі прокурори - філателісти I (SP).

? ? ?

4) Якщо один із засновків - часткове судження, то висновок повинен бути частковим.

Усі студенти-юристи (M) вивчають логіку (P) A (SP).

Деякі слідчі (S) є студентами-юристами (M) I (SP),

Деякі слідчі (S) вивчають логіку (P) I (SP).

Оскільки менший засновок цього силогізму є частковим суджен­ням I (SP), то і висновок його є частковим судженням I (SP).

4.