Поняття філософії, а з тим про логіку.

Філософія[*] це наука знання або докладніше загальна наука про принципи[†] поодиноких наук, що веде нас через синтезу основних наукових понять і висновків до суцільно й логічно обоснованого погляду на світ і життя.

Джерелом філософії є тяга людини до знання. Ця тяга з’являється звичайно тоді, коли в світі одиниці повстають сильні духові напруги. Об’єкти думання, яке вело б до філософування, видаються часто для початкуючого мисли­теля чимось припадковим, неунормованим. Але внаслідок сильної тяги до знання людина втягається чимраз далі в філософічне думання, приходячи остаточно до пізнання принципу, що є основним і найважнішим у філософії. Prin- Cipium або грецьке άρχή відограє вже у старогрецькій філо­софії дуже важну ролю. Бо ж іде про принцип, що з нього !!означувалося повстання всіх річей. Без сумніву перше місце займає тут творчий принцип, що в ньому ховалася проблема про Творця світу. У безмежній різ породності добачували мислителі одність. У цьому була їх велика заслуга, якщо йде про поняття філософії взагалі, а зокрема про пізніший розвиток і ясне з’ясування поняття'принципу. Тома з Аквіну, наприклад, пишучи про принцип, називає його »всім«, »а quo aliquid proceclit quocumque modo

Через філософічне думання приходимо до питання, що таке думання, — які є норми й правила думання. На це питання відповідає логіка. На питання, що торкається найзагаль- ніших принципів буття й останніх пізнавальних зв’язків буття й діяння, відповідає метафізика[§]. Тома з Аквіну пише у зв’язку з метафізикою »de ente in ∙communi et de ente ρrimo, quod est a materia separatum.« Метафізика — це >>scientia, quae COiisiderat ens et ea quae sequuntur iρsum.довершити поняття я- коїсь речі.

Коли беремо під увагу рефлектування й абстрагування, як дієві функції, тоді говоримо про них, як про дискур­сивне[‡‡] думання.

1.