Поділ простих суджень за кількістю

Дещо стверджувати або заперечувати можна стосовно одного пред­мета, частини предметів та всіх предметів деякої множини предме­тів. У залежності від цього судження за кількістю поділяються на оди­ничні, часткові та загальні.

Одиничним називають судження, в якому дещо стверджуєть­ся чи заперечується про один предмет. Наприклад, “Ця стаття кри­мінального кодексу встановлює відповідальність за шахрайство”, “Вер­ховна Рада України - найвищий законодавчий орган держави”, “Леся Українка - видатна українська поетеса” тощо. Логічна формула оди­ничних суджень: “Це S є Р” та “Це S не є Р”.

Частковим називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується стосовно частини даного класу (множини) пред­метів. Часткові судження висловлюються реченнями, які мають у своє­му складі слова: “деякі”, “не всі”, “частина”, “більшість”, “меншість” тощо. Наприклад, “деякі правопорушення не є злочинами”, “більшість

студентів нашої групи успішно оволодівають логікою”, “не всі люди с вегетаріанцями” тощо. Логічна формула часткових суджень: “Деякі S є Р” або “Деякі S не є Р”.

Загальним називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується стосовно всіх предметів даного класу. Наприклад, “Усі громадяни рівні перед законом”, “Жодне твердження науки не є остаточним”, “Кожен студент-юрист вивчає логіку”, “Немає такої лю­дини, яка б усе знала” тощо.

Загальні судження виражаються реченнями, які містять у своїй структурі слова: “всі”, “жоден”, “кожен”, “будь-який”, “ніхто” тощо. Однак, ці слова можуть і не входити до складу речення. Наприклад, “Громадяни України мають виборчі права”, “Присуд повинен бути обґрунтованим”. За смислом такі висловлювання є загальними, бо предикат стосується кожного предмета думки: “Усі громадяни Укра­їни...”, “Кожен присуд...”. Слова “всі”, “жоден”, “деякі”, “саме цей” тощо, які характеризують судження з боку його кількос­ті, називаються кванторними (від латинського quantum - скіль­ки), а використання кванторних слів у судженнях називають кванти фікацією.

6.