Об'єднана класифікація простих категоричних суджень за якістю та кількістю
Оскільки кожне судження одночасно має якісну і кількісну характеристику, то буде доцільним об’єднати два попередніх поділи суджень за якістю і кількістю. У результаті цього об’єднання отримаємо такі чотири типи простих суджень, загальнеє гверджувальне A (SP) (від латинського affirmo - стверджувати), частковостверджувальне I (SP), загальнозаперечне E (SP) (від латинського слова ncgo - заперечувати), частковозаперечпе O (SP).
Одиничні за кількістю судження відносять відповідно до загальностверджувальних або загальнозапсречних, оскільки в них мова йде не про частину предметів даного класу, а про один предмет, який становить весь даний клас предметів.ifA(SP) - загальностверджувальне, тобто загальне за кількістю та стверджувальне за якістю, судження. Наприклад, “Будь-який злочин є карним вчинком”. Його логічна формула: “Всі S є Р”. Кванторне слово “всі” характеризує кількість, а стверджувальна логічна зв’язка “є” - якість судження.
ifI(SP) - частковостверджувальне, тобто часткове за кількістю та стверджувальне за якістю судження. Наприклад, “Деякі студенти є відмінниками навчання”. Його логічна формула: “Деякі S є Р”. На кількість судження вказує кванторне слово “деякі”, а на якість - стверджувальна логічна зв’язка “є”.
ifE(SP) — загальнозаперечне, тобто загальне за кількістю та заперечне за якістю судження. Наприклад, “Жоден студент не є професором”. Його логічна формула: “Жодне S не є Р”. Кількість судження виражається кванторним словом “жодне”, а якість - заперечною логічною зв’язкою “не є”.
ifO(SP) — частковозаперечпе, тобто часткове за кількістю та заперечне за якістю судження. Наприклад, “Деякі люди не є студентами”. Його логічна формула: “Деякі S не є Р”. На кількість судження вказує кванторне слово “деякі”, а на якість - логічна зв’язка “не є”.
Логічні формули простого категоричного судження: “Всі S є Р”, “Деякі S є Р”, “Жодне S не є Р”, “Деякі S не є Р” будемо називати нормальними формами судження.
Для того, щоб установити тип (А, Б, І, О) будь-якого простого судження необхідно:
1. Вияснити його смисл: стверджувальне воно чи заперечне; що саме стверджується (заперечується), тобто що є S і P судження; про яку частину предметів S йде мова у судженні.
2. Подати його у нормальній формі, S і P при цьому повинні зберігати свої місця відповідно до логічного наголосу першопочаткової форми висловлювання. Наприклад, “Бувають хиби, схожі на істину’’. 1) інтуїтивно ясно, що цс судження стверджувальне; в ньому S - “хиби”, a P - “істини”; слово “бувають” вказує на тс, що мова йде про частину “хиб” (S). Отже, 2) в нормальній формі воно буде мати вигляд: “Деякі хиби є схожими на істину” (“Деякі S є Р”) - цс судження I(SP) - част- ковостверджувальне. Другий приклад: “не все однаково придатне для всіх”. 1) інтуїтивно ясно, що не судження щось заперечує; “однаково придатне” - означає “не придатне” або “не є придатним”; “не все” - означає частину, тобто “дещо” (речі, професія, стиль життя тощо); S- “дещо”, a P - “придатне для всіх людей”. Отже, 2) в нормальній формі воно буде таким “Дещо не є придатним для всіх людей” - цс судження O(SP) - частковозаперечне.
7.