Наукова індукція

Науковою індукцією називають умовивід, в засновках якого по­ряд з повторюваністю ознаки у деяких предметів класу міститься також знання про залежність цієї ознаки від певних властивос­тей предмета.

Якщо в популярному узагальненні вивід спирається на повторюва­ність ознаки, то наукова індукція не обмежується простою констата­цією, а систематично досліджує предмет, який розглядається як такий, що складається з деяких самостійних частин. Теоретичною підставою методів наукової індукції є основні властивості причинного зв’язку як найважливішої форми об’єктивної залежності між предметами та яви­щами дійсності.

Причинним, або каузальним (від латинського causa - причина) називається такий об’єктивний зв’язок між двома явищами, коли одне з них - причина - викликає друге - наслідок (дію). Для при­чинного зв’язку характерні такі основні властивості: 1) загальність зв’язку; 2) послідовність у часі; 3) необхідний характер зв’язку; 4) од­нозначна залежність між причиною та наслідком. Розглянемо ці влас­тивості докладніше.

1. Загальність причинного зв’язку означає, що явища не виникають самодовільно, незалежно від інших явищ. Кожне з них пов’язане з іншими явищами, виникає, видозмінюється і зникає під впливом чис­ленних чинників і саме впливає на інші предмети. Це означає, що в світі не існує безпричинних явищ. Для виявлення причини, що викли­кає певне явще, серед множини обставин виділяють лише такі, які за­довольняють вимогу послідовності у часі.

2. Послідовність у часі означає, що причина завжди передує наслід­ку. В одних випадках така послідовність є миттєвою, в інших причину і наслідок відділяє певний проміжок часу. Оскільки причина завжди передує наслідку, то з багатьох обставин у ході індуктивного дослідження відбирають лише такі, що проявилися раніше досліджуваного наслідку, і виключають ті, що виникають одночасно чи після прояву наслідку.

Послідовність у часі- необхідна умова причинного зв’язку, але сама по собі вона недостатня для виявлення дійсної причини. Визнання цієї умови достатньою нерідко призводить до помилки, яку називають “піс­ля цього, отже з причини цього”.

Для виявлення причинного зв’язку між попереднім та наступним явищами потрібне додаткове знання про необхідний характер залеж­ності між ними.

3. Необхідний характер зв’язку між причиною та наслідком озна­чає, що наслідок настає тільки за наявності причини, відсутність якої з необхідністю усуває і наслідок. Тому при аналізі попередніх обста­вин виключають такі з них, відсутність яких не впливає на виникнен­ня явища.

4. Однозначний характер причинного зв’язку полягає в тому, що кожна дана причина завжди викликає тільки їй відповідний наслідок. Залежність між причиною та наслідком має симетричну природу: видо­зміни в причині з необхідністю викликають і видозміни в наслідку, і навпаки, видозміни у наслідку свідчать про видозміни в причині.

Однозначна залежність дозволяє виділити серед множини поперед­ніх обставин такі, зміни в яких впливають на наслідок, і виключити незмінні, що не впливають на наслідок.

Викладені властивості причинної залежності виконують роль піз­навальних принципів, що направляють емпіричне дослідження і фор­мують особливі методи наукової індукції. Застосування цих методів пов’язане з певним спрощенням реальних зв’язків між явищами, яке виражається в таких припущеннях:

1) попереднє явище розглядається як складне і розкладається на прості обставини - А, В, C, D тощо;

2) кожна з цих обставин вважається відносно самостійною і не вза­ємодіє з іншою;

3) виділені обставини розглядаються як повний (закритий) перелік і вважається, що дослідник не випустив з уваги інші можливі обставини.

Ці припущення разом з основними властивостями причинного зв’яз­ку становлять логічну основу виводів наукової індукції, визначаючи специфіку логічного слідування при застосуванні методів виявлення причинних зв’язків.

6.