Методи наукової індукції

1) Метод єдиної схожості.

Застосування цього методу пов’язане з аналізом декількох випад­ків, коли після кожного з них з’являється певний наслідок, причина якого є невідомою. Помітно відрізняючись одне від одного, кожен ви­падок містить при цьому одну схожу обставину.

Логічний механізм індуктивного виводу за методом єдиної схожос­ті передбачає деякі пізнавальні засновки.

1. Необхідне загальне знання про всі можливі причини (А, В, C, F, М) досліджуваного явища.

2. З попередніх обставин слід усунути ті з них, які не с необхідни­ми (A, C, F, М) для досліджуваного наслідку.

3. Серед множини попередніх обставин виділяють схоже і повторю­ване (В) в кожному з випадків, яке є ймовірною причиною явища (Ь).

Незважаючи на те, що висновок, отриманий за методом єдиної схожості, с ймовірним (проблематичним), цей метод відіграє важливу пізнавальну роль.

2) Метод єдиної відмінності.

За цим методом порівнюються два випадки, в одному з яких наслі­док настає, а в іншому не настає; ці два випадки відрізняються лише однією обставиною. Цей метод називають ще знаходженням відмінно­го в схожому. Схема міркування за методом єдиної відмінності така:

1. ABCDEM викликає пі.

2. ABCDE не викликає т.

Імовірно, M є причиною т.

Розміркування за методом єдиної відмінності передбачає такі за­сновки.

1. Необхідне загальне знання про всі можливі попередні обстави­ни (А, В, C, D, Е, М), кожна з яких може бути причиною т.

2. З переліку попередніх обставин слід виключити ті, які не відпо­відають вимозі достатності (A, C, D, Е).

3. Серед множини обставин залишається єдина обставина (M), яка розглядається як дійсна причина наслідку (т).

Як свідчить практика емпіричних досліджень, метод єдиної відмін­ності є одним з найбільш правдоподібних індуктивних виводів.

3) Поєднаний метод схожості і відмінності.

Цей метод є комбінацією перших двох методів, коли шляхом аналі­зу множини випадків знаходять як схоже у відмінному, так і відмінне у схожому.

Схема розміркування поєднаного методу схожості і відмінності є такою:

Імовірність висновку в такому складному розміркуванні суттєво зростає, бо поєднання переваг методів схожості та відмінності підви­щує надійність результату, який у разі застосування цих методів окре­мо є ймовірним.

4) Метод супровідних змін.

Метод застосовується при аналізі випадків, в яких видозміна однієї з обставин супроводжується видозміною досліджуваного наслідку.

Попередні індуктивні методи грунтувалися на повторюваності або відсутності певної обставини. Однак не всі причинно пов’язані явища дають можливість усунення або заміни окремих факторів. Цс стосу­ється багатьох фізичних, хімічних, біологічних, геологічних та інших явищ.

Єдиним способом виявлення причинних зв’язків у таких умовах є фіксація в ході спостереження супроводжуючих змін у попередніх та наступних явищах. Причиною в цьому випадку є така попередня обста­вина, інтенсивність або ступінь змін якої збігається зі змінами у наслідку.

Схема оозміокування пои ньому буде такою:

Застосування методу супровідних змін пов’язане з дотриманням таких умов:

1) Необхідне знання про всі можливі причини (А, В, С) досліджу­ваного явища (с).

2) 3 усіх можливих обставин слід відкинути ті, які не відповідають властивості однозначності (А, В) причинного зв’язку між явищами.

3) Серед попередніх обставин виділяють ту єдину обставину, змі­ни в якій призводять до змін у наслідку (с).

Супроводжуючі зміни можуть мати прямий і обернений характер.

Пряма залежність означає: чим інтенсивніші зміни в причині, тим інтенсивніше себе виявляє наслідок; зі зниженням інтенсивності дії причини знижується й інтенсивність вияву наслідку.

Обернена залежність полягає в тому, що чим вища інтенсивність причини, тим нижчий вияв наслідку і навпаки. Наприклад, чим вищий опір в електромережі, тим нижча напруга в ній, і навпаки.

5) Метод остач.

Застосування методу остач пов’язане з необхідністю виявлення причини, що викликає певну частину складного наслідку, за умови, що причини, які викликають інші частини цього наслідку, вже відомі.

Схема розміркування за методом остач є такою:

Метод остач широко використовується в природничих науках, зок­рема, в фізиці та хімії.

У практиці наукових досліджень часто зустрічається модифікова­ний вивід за методом остач, коли, виходячи з повторюваного складно­го наслідку, роблять висновок про існування невідомої причини час­тини цього наслідку. Так, М. Склодовська-Кюрі, досліджуючи випро­мінювання уранової руди встановила, що його інтенсивність значно перевищує рівень випромінювання урану, і зробила висновок про існу­вання деяких невідомих сполук у цій руді. Завдяки цьому були відкри­ті нові хімічні елементи - полоній та радій.

Схема модифікованого розміркування за методом остач має такий вигляд:

Як і інші методи наукової індукції, метод остач дає, як правило, проблематичний висновок. Ступінь імовірності висновку при цьому залежить від: 1) повноти знання про попередні обставини, серед яких - пошук причини досліджуваного наслідку; 2) точності знання про вплив кожної з відомих причин на сукупний наслідок.