94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.

Соціальне середовище, формуючи в раніше суджених осіб стійку систему антигромадських поглядів, позицій, породжує здійснення ними нових злочинів.

Причини й умови, що викликають рецидивну злочинність, можна розділити на наступні групи:

-обставини, що мають місце до першої судимості (або застосування мір, що заміняють покарання,), але які продовжують існувати й відновляються після від'їзду покарання;

-недоліки діяльності самих правоохоронних органів при розслідуванні кримінальних справ, призначенні й виконанні покарання відносно рецидивістів;

-труднощі соціальної адаптації осіб, звільнених від покарання (як правило, позбавлення волі).

Перша група - це повернення в негативне середовище (у тому числі й криміногенній родині), поновлення колишніх зв'язків з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя.

Друга група - це несвоєчасне реагування на зроблений злочин, повільність у рішенні питань порушення кримінальних справ, безпорадність при обранні заходів припинення, порушення вимог закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин зробленого злочину, низьке розкривання злочинів. Широке застосування позбавлення волі, як виявилося, не сприяло успішній боротьбі c рецидивною злочинністю. Дослідження показали, що три чверті рецидиву падають на осіб, що раніше перебували у виправно-трудових колоніях.

Для третьої групи характерні насамперед негативні наслідки ізоляції засудженого від суспільства. До них належать: виключення засудженого з умов звичайного життя суспільства; ослаблення або руйнування соціально-корисних зв'язків; формування антисоціальних зв'язків; своєрідне звикання до режиму й обстановки місць позбавлення волі, пов'язані із цим труднощі соціальної адаптації після позбавлення волі, викликані тривалим висновком психічні порушення; поширення й нав'язування злочинцями один одному звичаїв, традицій, що існують у злочинному середовищі.

Здійсненню повторних злочинів сприяє незавершеність виконання карного покарання внаслідок передчасного умовно-дострокового й умовного звільнення осіб, що фактично не довели своє виправлення. Особливо це стосується осіб, що звільняються з місць позбавлення волі.

Державні й суспільні органи й організації працевлаштуванням колишніх ув'язнених практично не займаються.

До обставин, що обумовлюють рецидивну злочинність, належать й недоліки практики адміністративного нагляду. При цьому органи МВС найчастіше не одержують підтримки від місцевих органів влади, падає престиж правоохоронної системи в суспільстві, не дається відсічі спробам антигромадських сил перешкоджати виконанню органами карної юстиції своїх функцій. Не виконують роботу із профілактики правопорушень і злочинів трудові колективи, суспільно-політичні й самодіяльні організації. Робота ця в країні практично згорнута.