§ 4. Зміст тактики допиту
Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних і об'єктивних показань. Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред'явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.
У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути сформульовані допитуваному.
За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні (спрямовані на з'ясування головних відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з'ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше і найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?»); нагадуючими — переслідують мету оживити пам'ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви робили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?» тощо); контрольними — спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним, з'ясування джерел одержання фактів (наприклад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16-ій годині?»).Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред'явлення доказів. Криміналістична тактика передба-
Глава 77. Допит
чає певні способи пред'явлення доказової інформації. Найдоцільнішою є класифікація способів пред'явлення доказів за декількома підставами:
1. За характером використання доказів у розслідуванні:
а) пред'явлення доказів на одному допиті;
б) пред'явлення доказів під час низки допитів однієї
особи.
2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній
справі:
а) роздільне пред'явлення одиничних доказів;
б) пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів;
в) пред'явлення всієї системи доказів.
3.
За характером демонстрації доказів на допиті:а) згадування про наявні докази на допиті;
б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;
в) показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь;
г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;
ґ) підкреслена демонстрація ознак об'єкта, що пред'являється.
4. За характером послідовності пред'явлення доказів:
а) пред'явлення доказів у послідовності «зростання сили»;
б) пред'явлення доказів у послідовності «зменшення
сили».
5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:
а) несподіване пред'явлення доказів;
б) пред'явлення доказів після попереднього з'ясування
обставин, які пов'язані з ними;
----------------------------265
Розділ третій. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА
/лово 17. Допит
в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення у кримінальній справі;
г) використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що пред'являються;
ґ) супроводження пред'явлення доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її обставин (запропонована система пред'явлення доказів була досліджена В. С. Комарковим*).
Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути упорядковані відповідно до ситуації допиту. Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:
1) повідомлення правдивих показань;
2) добросовісна помилка допитуваного;
3) суперечності у показаннях допитуваного;
4) відмова від давання показань;
5) повідомлення неправдивих показань.
Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної обумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.
Можна запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті:
1) встановлення психологічного контакту з допитуваним;
2) спонукання його до давання показань;
3) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;
* Комарков В.
С. Тактика допроса. — Харьков, 1975.266------------------------------------------------------------------------
4) актуалізацію забутого в пам'яті допитуваного;
5) викриття неправди;
6) усунення перекручень при добросовісній помилці допитуваного.
Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть містити у своєму складі підсистеми прийомів, що обумовлено можливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуальному становищі допитуваного. Можливі варіанти систем тактичних прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту наведені на рис. ЗО.
«Контакт»
Конфліктна ситуація
бс
кс
бс Відмова віл показань 4- «Спону-кання». Неправда в показаннях
«Викриття неправди»
Рис. ЗО. Системи тактичних прийомів
та їх динамічна залежність від ситуацій допиту:
кс — конфліктна ситуація; бс — безконфліктна ситуація
267
ій
Запропонована схема показує, що після використання системи тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічного контакту з допитуваним («Контакт»), можливе виникнення двох видів ситуацій: безконфліктної або конфліктної. Як безконфліктні ситуації на схемі запропоновані:
1) повідомлення достовірних показань допитуваним;
2) виникнення перекручень у показаннях;
3) виникнення суперечностей у показаннях;
4) неможливість повідомлення певної інформації внаслідок забування окремих моментів.
Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:
1) відмови допитуваного від показань;
2) повідомлення неправди у показаннях.
До кожної із запропонованих ситуацій рекомендується відповідна система тактичних прийомів.
Розглянемо роботу схеми. Припустімо, що під час встановлення психологічного контакту необхідний рівень його не було досягнуто і виникла конфліктна ситуація. У такому разі є необхідність у використанні системи тактичних прийомів, спрямованої на спонукання до давання показань («Спонукання»). Реалізація такої системи передбачає перехід у блок безконфліктних ситуацій. Однак можливий перехід й в іншу — конфліктну ситуацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях («Викриття неправди»). На схемі показана можливість переходу від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов'язано зі зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних помилок слідчого. Можливий також і перехід від однієї безконфліктної ситуації до іншої (наприклад, від ситуації, яка характеризується 268
забуванням окремих моментів допитуваним, до ситуації перекручення в показаннях).