Започаткування і розвиток криміналістичної техніки
Криміналістична техніка є розділом криміналістики, системою теоретичних положень і принципів розробки та застосування науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення і перероблення упредметненої (матеріалізованої) інформації про розслідувані події, а також технічних засобів і способів попередження злочинів.
Криміналістична техніка має своїм основним призначенням виявляти і досліджувати інформацію про вчинений злочин, інформацію, яка є в матеріальних властивостях обставин суспільно небезпечного діяння як події, що розслідується.
Одні з перших логічно оформлених загальних умовиводів, що склалися в криміналістиці, стосувалися криміналістичної техніки.На етапі становлення криміналістики як науки її основою була система знань з галузі криміналістичної техніки, але в той час вона мала назву кримінальна техніка. І це тому, що чіткої систематизації криміналістичних знань у відповідний період не було. Адже термін криміналістика був запроваджений тільки 1893 р. австрійським слідчим Гансом Гроссом в його праці "НапсіЬисп Гиг Шіег-киспигщзгісшег аіз Зузіет сіег Кгітіпаіізіїк", 2 Всі. Однак знання криміналістичної техніки набувалися впродовж століть у кожній державі, у процесі розкриття і розслідування злочинів, а базою відповідних даних були природничі й технічні науки. Виникнення і розвиток криміналістичної техніки невід'ємно пов'язані зі слідчою, розшуковою й експертною діяльністю в ході розвитку судочинства.
Криміналістична техніка (нинірозділ криміналістики) мала такі стадії розвитку:
початкова стадія (період Київської Русі);
період козаччини;
період Російської імперії;
період радянської доби;
сучасний період.
24
Пропонована періодизація є узагальненою і потребує вдосконалення. І це тому, що кожна з історичних стадій становлення криміналістичної техніки мала свої особливості. Наприклад, на кінець періоду Російської імперії та на початку радянської доби (до 30-х років XX ст.) за розвитком предмета криміналістичну техніку вважали технічною наукою, а з 30-х років - процесуальною (юридичною). Починаючи з 50-х років, серед криміналістів розгорнулася дискусія щодо проблем тактики і методики розслідування кримінальних справ про злочини, а в 70-х роках виникло нове визначення криміналістики.
Криміналістична техніка на зазначених етапах розвивалася у двох аспектах: у практичному; у науково-теоретичному. Нині відомо, що особливого розвитку науково-теоретичні проблеми криміналістичної техніки набули наприкінці XIX - на початку XX ст. Так, 1894 р. в Одесі була надрукована праця М. Шимановського "Фотографія в праві і правосудді". У 1908 р. вийшла у світ робота С. Н. Трегубова "Настільна книга криміналіста-практика".